ЕКОНОМІКА І УПРАВЛІННЯ

ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПОДАТКІВ І ПОДАТКОВИХ СИСТЕМ: ІСТОРІЧНІ АСПЕКТИ ТА СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ

2026-04-27T06:57:17+00:00

У статті досліджено генезис податків та податкових систем від найдавніших форм обов’язкових платежів до сучасних моделей оподаткування. Розкрито історичні етапи становлення податкових відносин, їх еволюцію під впливом соціально-економічних трансформацій, а також роль держави у формуванні податкової політики. Проаналізовано ключові концепції оподаткування, що сформувалися в різні історичні періоди, та їх вплив на сучасні податкові системи.

З’ясовано, що в першому періоді розвитку податків і податкових систем, що охоплював стародавній світ і початок середніх віків, податки були не лише економічним механізмом, а й інструментом політичного контролю та культурного розвитку. Античні цивілізації навчили людство, що податки є: основою державності, потребують обліку, законності й помірності, мають бути соціально збалансованими, працюють найкраще, коли сприймаються як спільна відповідальність.

У другому періоді розвитку податкових систем ( XVI–XVIII ст.) в Європі відбувся перелом: податки в цей період стають не просто джерелом доходів, а фундаментом національної держави. Перехід від середньовічної до податкової системи Раннього Нового часу означав заміну феодальних поборів централізованими, законодавчо закріпленими грошовими податками.

В XIX–XX ст. податкові системи кардинально змінюються: від «податків для держави» до податків для суспільства. Індустріалізація, швидке зростання міст та розвиток міжнародної торгівлі призвели до появи нових податків: податку на прибуток підприємств, на заробітну плату, на капітал, митних тарифів як інструментів захисту національної економіки. Податки починають пристосовуватися до ринкової економіки, відбувається процес формування податкової рівності.

В ХХІ ст. формуються нові тенденції розвитку оподаткування, зокрема цифровізація економіки, міжнародна податкова координація, впровадження глобального мінімального податку, посилення ролі непрямих податків, орієнтація на податкову справедливість і прагнення до зменшення нерівності доходів, екологізація та спрощення оподаткування, посилення податкового контролю.

Аналіз тенденцій розвитку податкових систем в ХХІ ст. свідчать про їх поступову трансформацію від фіскального інструменту до комплексного механізму регулювання економіки, коли податки стають інструментом соціальної справедливості та сталого розвитку.

Посилання

Кузь В.І. Податкова система: навч. посіб. Чернівці: Чернівец. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича, 2022. 240 с.
Податкова система: Навчальний посібник / [Волохова І. С., Дубовик О. Ю., Слатвінська М. О. та ін.]; за заг. ред. І. С. Волохової, О. Ю. Дубовик. Харків: Видавництво «Діса плюс», 2019. 402 с.
Harper, Robert F. The Code of Hammurabi, King of Babylon: About 2250 B.C. : [акк.]. Chicago, IL : University of Chicago Press, 1904. ISBN 9781584770039
Finley, Moses I. The ancient economy. 2d ed. Sather Classical Lectures 48. Berkeley: Univ. of California Press, 1985.
Сміт А. Багатство народів. К. Наш формат. 2019. 722 с.
Wagner A. Finanzw / A. Wagner. 1883. В. 2. Р. 304.
OECD. Tax Policy Reforms 2025: OECD and Selected Partner Economies. – Paris: OECD Publishing, 2025. URL:https://www.oecd.org/en/publications/tax-policy-reforms-2025_de648d27-en.html

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ОЦІНЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ

2026-04-27T07:06:48+00:00

За результатами аналізу існуючих трактувань визначено, що інноваційний розвиток підприємства - це інтегрований, багатовимірний процес, який включає не лише технічне оновлення та впровадження нововведень, а й трансформацію організаційної структури, управлінських практик і соціальних компонентів діяльності підприємства з метою підвищення його життєздатності та сталого зростання в умовах сучасної економіки.

Проведено порівняльний аналіз сучасних наукових методичних підходів до оцінки інноваційної інноваційного розвитку підприємств (зокрема, індикаторного, інтегрального та функціонального), за критеріями «сутність», «об’єкт оцінки», «тип результату». Розглянуто особливості індикаторів, які застосовуються у цих методиках, проаналізовано їх переваги та недоліки, а також зазначено особливості застосування. Обґрунтовано напрями адаптації методик оцінювання до галузевих та просторових особливостей підприємств для забезпечення точності та релевантності отриманих результатів.

Проаналізовано вимоги до практичної реалізації оцінювання рівня інноваційного розвитку суб’єктів господарювання: чіткість і вимірність показників, порівнянність результатів між підприємствами та періодами, а також адаптація до стратегічних цілей підприємства. Висвітлено науково-практичну значущість розробки комплексних систем оцінювання інноваційного розвитку для підтримки управлінських рішень, стратегічного планування, прогнозування ефективності інноваційної діяльності та при необхідності коригування інноваційної політики підприємства. Ефективна методика оцінювання інноваційного розвитку має базуватися на точності розрахунків та стратегічній значущості. Виступаючи аналітичним підґрунтям для прийняття рішень, вона стає запорукою стійкої конкурентоспроможності та сталого розвитку підприємства.

Результати дослідження можуть бути використані для створення адаптованих методик оцінювання інноваційного розвитку в різних галузях і регіонах, а також для впровадження цифрових інструментів аналітики та моделювання.

Посилання

Кащена Н.Б., Чміль Є.Л. Теоретико- методичні засади аналізу інноваційного розвитку підприємства. Економіка та суспільство, 2022, Випуск 43, DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2022-43-56
Todorov Lyubomir, Shopova Margarita, Marinova Panteleeva Iskra, Todorova Lyubomira Innovation Metrics: A Critical Review. Economies, 2024, 12(12) DOI 10.3390/economies12120327
Микитюк В. Оцінювання ефективності інноваційної діяльності підприємств за її складовими. Вісник Тернопільського національного економічного університету, 2017 р., No 4, С. 105-116. https://doi.org/10.35774/visnyk2017.04.105
Ярмус С. Сиситема показників оцінювання стану інноваційного потенціалу промислових підприємств. Економічний простір, 2024 (191), С.256-263. https://doi.org/10.32782/2224-6282/191-42
Вербовський І., Кисла, О. Комплексне оцінювання ефективності інноваційної діяльності підприємства (організації). Адаптивне управління: теорія і практика. Серія Економіка, 2024, 19(38). https://doi.org/10.33296/2707-0654-19(38)-24
Дикий Ю.О., Юрик Н.Є. Методичні підходи до оцінювання ефективності інноваційної діяльності підприємства в контексті формування та вибору стратегії інноваційного розвитку. Наукові інновації та передові технології. 2025, № 2(42) 2025. С. 325-344. https://doi.org/10.52058/2786-5274-2025-2(42)-325-344
Майовець Я.М. Дослідження ефективності інноваційного розвитку аграрного підприємницива в Україні. Інноваційна економіка, 2018, №1-2, С.60-69. https://inneco.org/index.php/innecoua/article/view/231/293
Ємельянов О., Петрушка Т., Симак А. Інноваційність економічного розвитку підприємств: сутність, види та особливості оцінювання. Економіка та суспільство, 2022 (37). https://doi.org/10.32782/2524-0072/2022-37-44
Пілявоз Т.М. Методологічні підходи щодо оцінювання інноваційного розвитку підприємства. Ефективна економіка № 4, 2012, http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1085
Гречан П.Ю. Інноваційна активність в системі розвитку підприємства Підприємництво та інновації, випуск 13, 2020, с.29-33. https://doi.org/10.37320/2415-3583/13.5
Гречан А.П., Бабич Л.М. Інноваційно-інвестиційна діяльність як базова передумова сталого розвитку суб’єктів господарювання, Науковий вісник Херсонського державного університету. 2019, Випуск 34. С.26-31.
Naidiuk, V. The nature and preconditions of enterprises’ innovative development. Marketing and Management of Innovations, 2013, 3, 251-263. https://doi.org/10.21272/mmi.2013.3-22
Гринько Т.В., Козік В.А. Проблеми управління інноваційним розвитком промислових підприємств в Україні. Економічний простір, 2019 (151), С.148-157. https://doi.org/10.32782/2224-6282/151-13
Дорошкевич К., Колінко Н., Дзвоник Р. Інноваційний розвиток підприємства: сутність значення та візуалізація складових. Економічний простір, 2024 (190), С.8-14. https://doi.org/10.32782/2224-6282/190-2
Андрусів У.Я. Методичний підхід до оцінювання рівня інноваційного розвитку залізорудних підприємств. Економічний простір, 2019 (145), С.115-127. https://prostir.pdaba.dp.ua/index.php/journal/article/view/107
Гудзь П.В., Нечаєва І.А., Лук’яненко М.О. Оцінювання інноваційності та креативності в діяльності металургійного підприємства. Економічний вісник Донбасу. 2024. № 1-2 (75-76). С.84-91. https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199661
Іщук С.О., Созанський Л.Й. Порівняльна статистична оцінка інноваційної діяльності промислового сектору економіки України (регіональний розріз). Статистика України, 2022, 96(1), С.74-58. https://doi.org/10.31767/su.1(96)2022.01.05

ІНТЕГРАЦІЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У СИСТЕМУ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ

2026-04-27T07:14:16+00:00

У статті досліджено особливості використання технологічних рішень у системі управління підприємством та обґрунтовано підхід, відповідно до якого їх застосування розглядається як складова трансформації управлінської діяльності. Встановлено, що результативність використання технологій визначається рівнем їх узгодженості з цілями підприємства, організацією бізнес-процесів та параметрами функціонування системи управління.

Систематизація змін у системі управління дозволила виокремити ключові рівні, на яких відбувається вплив технологічних рішень, що дало змогу відобразити їх комплексний характер та взаємозалежність. Це підтверджує, що використання технологій охоплює не окремі функції, а всю управлінську систему підприємства.

Запропонований алгоритм використання технологічних рішень відображає послідовність управлінських дій, що забезпечує узгодження між стратегічними орієнтирами, поточним станом системи управління та інструментальним забезпеченням. Його відмінною рисою є наявність етапів перевірки відповідності та можливість повернення до попередніх дій, що формує адаптивний характер управління та дозволяє своєчасно коригувати прийняті рішення.

Отримані результати дозволяють розглядати використання технологічних рішень як безперервний процес, спрямований на забезпечення цілісності управлінської системи, підвищення обґрунтованості рішень та створення передумов для подальшого розвитку підприємства.

Посилання

Куць Н. (2025). Інтеграція сучасних інформаційних технологій в систему стратегічного управління підприємством . Економіка та суспільство. (75). DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2025-75-24
Мігус І.П., Коваль Я.С. Інноваційний розвиток підприємств в умовах цифровізації економіки. Вчені записки Університету «КРОК». Розділ 9. Інноваційна діяльність. 2021. № 2 (62). С. 159–165. DOI: https://doi.org/10.31732/2663-2209-2021-62-159-165
Свінарьова Г. Б. Інноваційні зміни в системі управління підприємством. І Міжнародна науково практична конференція «Бізнес, інновації, менеджмент: проблеми та перспективи». 2020. С.66-67. URL: https://confmanagement-proc.kpi.ua/article/view/201207
Сазонова Т.О., Вовковінський Ю.В. Механізм інтеграції діджитал-менеджменту у стратегічний розвиток управління персоналом підприємств агропродовольчої сфери. Economic space. № 206. 2025. С. 148-153 DOI: https://doi.org/10.30838/EP.206.148-153
Безус А. М., Шафранова К. В., Безус П. І., Шевчун М. Б., Безус Л. П. Діджиталізація як інструмент оптимізації бізнес-процесів в сучасних умовах вітчизняних підприємств. Інвестиції: практика та досвід. № 15/2025. С. 229-234. DOI: https://doi.org/10.32702/2306-6814.2025.15.229
Liu T. Digital Transformation and Enterprise Innovation Capability. Journal of Theoretical and Applied Electronic Commerce Research. 2025. Vol. 20, No. 2.Article 136. DOI: https://doi.org/10.3390/jtaer20020136
Uršič D., Čater T. Digital innovation in management and business: A comprehensive review, multi-level framework, and future research agenda. Journal of Business Research. 2025. Vol. 197. Article 115475. DOI: https://doi.org/10.1016/j.jbusres.2025.115475
Dindarik N., Fidan Y. The Mediating Role of Innovation Orientation in the Impact of Digital Transformation on Logistics Capabilities of Enterprises. Management. 2025. 1(2025). P. 272–296. DOI: https://doi.org/10.58691/man/202534
Naldi S., Gusty R., Saqdiah F. Digital Transformation and Innovation Management: A Systematic Literature Review. Jurnal Bisnis Mahasiswa. 2025. Vol. 5, No. 5. DOI: https://doi.org/10.60036/jbm.855
Зубрицька М. Менеджмент підприємства в умовах диджиталізації. Міжнародний менеджмент в умовах глобальних викликах: зб. наук. ст. студентів ден. та заоч. форм навч. / відп. ред. Т. М. Мельник. Київ : Держ. торг.-екон. ун-т, 2025. С. 175–180. URL: https://ur.knute.edu.ua/server/api/core/bitstreams/ad86c7d9-80f9- 4e70-8d78-331df0412ae2/content
Свінарьова Г.Б., Ткач Д.К. Інноваційна трансформація системи управління підприємством: теоретико- методологічні засади та вплив цифровізації. Economic Journal of Odessa Polytechnic University. 2025. № 1(31). С. 113–121. DOI: https://doi.org/10.15276/EJ.01.2025.12

СИСТЕМА ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ЯК СКЛАДОВА ІННОВАЦІЙНОГО СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

2026-04-27T07:19:24+00:00

У статті досліджено роль системи економічної безпеки як невід’ємної складової інноваційного стратегічного управління підприємствами. Обґрунтовано, що домінуючий науковий дискурс зосереджується переважно на інструментальному забезпеченні захисту активів, тоді як сучасна практика вимагає інтеграції економічної безпеки в стратегічне управління як активного драйвера стійкості, конкурентоспроможності та довгострокового розвитку. Наукова новизна полягає в розробленні авторського підходу до етапів інтеграції системи економічної безпеки в інноваційне стратегічне управління: інструментальний, адаптивний, проактивний та інтегрально-стратегічний рівні. Ідентифіковано та систематизовано ключові компоненти системи економічної безпеки (стратегічний, фінансовий, інноваційний, інтелектуально-кадровий, інформаційний, техніко-технологічний та правовий), а також обґрунтовано їх комплементарну взаємодію з управлінськими процесами.

Доведено, якщо раніше система економічної безпеки обмежувалася контролем ризиків і запобіганням втратам, то сьогодні вона забезпечує стійкість інноваційних процесів, захищаючи інтелектуальну власність, кадровий потенціал і фінансові ресурси, необхідні для впровадження нових технологій і бізнес-моделей. Такий підхід дозволяє підприємствам використовувати потенційні загрози як джерело інноваційних ідей, перетворюючи ризики на конкурентні переваги. Визначено, що на сучасному етапі розвитку система економічної безпеки в інноваційному стратегічному управлінні являє собою інтегровану, динамічну підсистему загального менеджменту підприємства, покликану забезпечувати захист економічних інтересів, ресурсного потенціалу та конкурентних переваг від внутрішніх і зовнішніх загроз у процесі створення, впровадження та комерціалізації інновацій.

Посилання

Алькема В.Г., Літвін Н.М., Кириченко О.С. Економічна безпека інноваційного підприємства : навч. посіб. К. : Університет «КРОК», 2015. 320 с.
Пушак Я.Я., Трушкіна Н.В. Механізм стратегічного управління економічною безпекою держави в умовах Індустрії 4.0. Ефективна економіка. 2023. № 8. DOI: 10.32702/2307-2105.2023.8.3.
Чорна О.Ю., Христенко Л.М., Супрун Ю.П. Концептуальні аспекти стратегії економічної безпеки як ключового елементу стратегічного управління агрохолдингами у царині забезпечення світової продовольчої безпеки. Науковий вісник Ужгородського національного університету: Серія ”Міжнародні економічні відносини та світове господарство”. 2022. № 42. С. 135–148. DOI: https://doi.org/10.32782/2413-9971/2022-42-24
Лабунська С.В. Концепція побудови системи економічної безпеки підприємства в процесі інноваційної діяльності. Проблеми економіки. 2014. № 4. С. 282–290. URL: http://jnas.nbuv.gov.ua/article/UJRN-0000506349
OECD. Economic Security in a Changing World. OECD Publishing, 2025. DOI: https://doi.org/10.1787/4eac89c7-en.
Xia H., Liu M., Wang P., Tan X. Strategies to enhance the corporate innovation resilience in digital era: A cross-organizational collaboration perspective. Heliyon. 2024. Vol. 10. Issue 20. DOI: https://doi.org/10.1016/j.heliyon.2024.e39132
Зачосова, Н.В., Коваль, О.В., Сафонов, Д.В. Активні та пасивні стратегії управління економічною безпекою суб’єктів господарювання в умовах традиційних та інноваційних загроз. Економіка, управління та адміністрування. 2023 (1(103), 43–48. DOI: https://doi.org/10.26642/ema-2023-1(103)-43-48
Богданюк І.В., Мандич С.М. Стратегічне управління безпекою підприємства в умовах глобальної конкуренції. Регіональна економіка. 2024. №3(113). С. 149-156. DOI: https://doi.org/10.36818/1562-0905-2024-3-14
Птащенко Л.О. Стратегічне та інноваційне забезпечення розвитку системи економічної безпеки підприємства : навч. посіб. К. : ЦУЛ, 2018. 320 с.
Гринько Т., Гвініашвілі Т., БІРЮКОВА П. Інноваційна складова економічної безпеки підприємства. Innovation and Sustainability. 2024 (2), 20–32. DOI: https://doi.org/10.31649/ins.2024.2.20.32
Ковбатюк М.В., Шкляр В.В., Пасенчук П.В. Взаємозв’язок видів безпеки та їх систематизація за рівнями економічних систем. Цифрова економіка та економічна безпека. 2023. Вип. 7(07). С. 16-22. DOI: https://doi.org/10.32782/dees.7-3

ЕВОЛЮЦІЯ СУБ’ЄКТНОСТІ: ТРАНСФОРМАЦІЯ ШІ-ІНСТРУМЕНТАРІЮ В УПРАВЛІННІ ЛАНЦЮГАМИ ПОСТАЧАННЯ

2026-04-27T07:24:05+00:00

У статті досліджено еволюцію штучного інтелекту в управлінні ланцюгами постачання крізь призму переходу від інструментальної функціональності до формування агентної суб’єктності. Обґрунтовано, що домінуючий науковий дискурс залишається переважно зосередженим на цифровізації та автоматизації процесів, тоді як практичне застосування штучного інтелекту свідчить про більш глибоку трансформацію, пов’язану з поступовим делегуванням функцій прийняття рішень алгоритмічним системам. Ідентифіковано та систематизовано основні типи штучного інтелекту, що застосовуються у ланцюгах постачання, зокрема аналітичні, предиктивні, генеративні та агентні моделі, а також обґрунтовано їх комплементарну роль у межах інтегрованої цифрової архітектури управління. Наукова новизна полягає у розробленні авторського підходу до виокремлення етапів еволюції суб’єктності штучного інтелекту, що охоплює інструментальний, аналітико- рекомендаційний, виконавчо-адаптивний та агентно-автономний рівні. Додатково систематизовано ключові характеристики концепції ШІ-агентів, зокрема автономність, проактивність, адаптивність, здатність до навчання та міжагентної взаємодії, що визначають їх роль як активних суб’єктів управління. Доведено, що сучасні ШІ-агенти здатні не лише обробляти дані та здійснювати прогнозування, а й ініціювати, реалізовувати та координувати управлінські дії в режимі реального часу. Особливу увагу приділено технології Retrieval-Augmented Generation як ключовому механізму підвищення достовірності рішень і зниження ризиків галюцинацій у діяльності агентних систем. На основі узагальнення практичних кейсів застосування агентного штучного інтелекту у сфері логістики продемонстровано його здатність підвищувати ефективність, адаптивність і стійкість ланцюгів постачання. Обґрунтовано, що подальша еволюція логістичних систем пов’язана з формуванням мультиагентних екосистем, здатних до децентралізованої координації та ефективного функціонування в умовах підвищеної невизначеності.

Посилання

Григорак М., Пічугіна М., Чуприна М. Інтеграція інтелектуальних транспортних та логістичних систем у контексті сталого управління ланцюгами поставок. У: Славінська, О., Данчук, В., Куницька, О., Гульчак, О. (ред.) Інтелектуальні транспортні системи: екологія, безпека, якість, комфорт. ITSESQC 2024. Lecture Notes in Networks and Systems. 2025. Vol. 1335. Springer, Cham. URL: https://doi.org/10.1007/978-3-031-87376-8_23
Глинський Н., Гірна О. Інтеграція систем CRM у ланцюги постачання як фактор підвищення ефективності автосервісу. Економічний простір. 2025. № 204. С. 59–67. URL: https://doi.org/10.30838/ep.204.59-
Гірна О. Цифрові технології в управлінні ланцюгами постачання. Economic Scope. 2025. № 199. С. 20–25 URL: https://doi.org/10.30838/ep.199.20-25
Toorajipour R., Sohrabizadeh V., Nazarpour A., Derakshan P., Babar S. Artificial intelligence in supply chain management: A systematic literature review. Journal of Business Research. 2021. Vol. 122. P. 502–517. URL: https://doi.org/10.1016/j.jbusres.2020.09.009
IBM Data and AI Team. Types of Artificial Intelligence. IBM. URL: https://www.ibm.com/think/topics/artificial-intelligence-types
Tatini P. R. Transforming Sourcing and Supply Chain Management: The Evolution of AI Agents in Modern Procurement. International Journal of Scientific Research in Computer Science, Engineering and Information Technology. 2025. Vol. 11, Iss. 1. P. 1219–1226. URL: https://doi.org/10.32628/cseit251112131
AI Agents. IBM. URL: https://www.ibm.com/think/topics/ai-agents
What is an AI Agent? AWS. URL: https://aws.amazon.com/what-is/ai-agents/
What is an AI agent? McKinsey & Company. URL: https://www.mckinsey.com/featured-insights/mckinsey- explainers/what-is-an-ai-agent
Huyen Ch. AI Engineering: building applications with foundation models. Sebastopol, CA : O'Reilly Media, 2025. 532 p. ISBN 978-1-098-16630-4
Lewis P., Perez E., Piktus A. et al. Retrieval-Augmented Generation for Knowledge-Intensive NLP Tasks. Advances in Neural Information Processing Systems. 2020. Vol. 33. P. 9459–9474
Jackson I. et al. Supply chain mapping through retrieval-augmented generation and network science. International Journal of Production Research. 2025. URL: https://doi.org/10.1080/00207543.2025.2608868
Project44. AI Freight Procurement Agent: Scaling agentic execution in supply chains. 2026. URL: https://www.project44.com/resources/ai-agents-and-the-road-to-agentic-execution-in-supply-chains/
Blue Yonder. Generative AI in Supply Chain: Agentic RAG applications. 2025. URL: https://blueyonder.com/blog/2025/how-to-integrate-ai-agents-into-your-supply-chain
PostNL. SuperTracy: Generative AI-powered track-and-trace assistant. Press release. 2024. URL: https://www.postnl.nl/api/assets/blt43aa441bfc1e29f2/bltd5a0c07a7a2079a7/postnl-press-release-q1-2024.pdf
Bennett N., Lemoine G. J. What a difference a word makes: Understanding threats to performance in a VUCA world. Business Horizons. 2014. Vol. 57, Iss. 1. P. 27–32. URL: https://doi.org/10.1016/j.bushor.2013.08.001
Basnight T. Rethink VUCA: Transforming Challenges into Opportunities in Supply Chain. LinkedIn. URL: https://ua.linkedin.com/pulse/rethink-vuca-transforming-challenges-opportunities-supply-basnight-twr2e

ТРАНСФОРМАЦІЯ МІЖНАРОДНОЇ БІЗНЕС-ЕТИКИ В УМОВАХ ГЕОПОЛІТИЧНОЇ ТУРБУЛЕНТНОСТІ

2026-04-27T07:38:42+00:00

Стаття присвячена дослідженню міжнародної бізнес-етики в умовах геополітичної турбулентності. Розкрито сутність міжнародної бізнес-етики, визначено її роль у формуванні стійких моделей управління, що поєднують економічну доцільність із принципами чесності, доброчесності та соціальної відповідальності. Обґрунтовано, що міжнародна ділова етика є багатогранним явищем, яке синтезує економічні інтереси, правові норми та моральні принципи для підтримки сталого розвитку світового ринку.

Проведено порівняльний аналіз кейсів компаній Unilever, Nike, Shell та Siemens та підтверджено, що етичні кризи можна перетворити на стратегічні переваги за допомогою проактивних механізмів дотримання нормативних вимог та корпоративної соціальної відповідальності.

Визначено складові елементи управлінського підходу підтримання балансу, що включає ідентифікацію етичних ризиків, імплементацію інтегрованого комплаєнсу, систематичний моніторинг та розвиток етичної культури персоналу. Такий підхід дозволяє трансформувати етику на інструмент управління ризиками. Сформовано етапи, за допомогою яких проводиться оцінка етичної стійкості міжнародного бізнесу та реалізується інтегрований комплаєнс міжнародної компанії Комплаєнс і корпоративна соціальна відповідальність функціонують як комплементарні складові етичного регулювання міжнародної бізнес-діяльності. Їхня інтеграція формує систему етичної стійкості, що підвищує адаптивність організацій до кризових явищ, санкційних обмежень і геополітичної турбулентності, створюючи передумови для сталого розвитку й збереження міжнародної репутації.

Запропоновано модель «трикутника етичного балансу», яка забезпечує рівновагу між економічною ефективністю, соціальною відповідальністю та політичною нейтральністю, адаптуючись до глобальних криз.

Впровадження запропонованого етичного інструментарію підвищує репутаційний капітал та організаційну стійкість у геополітично нестабільному середовищі, а їх інтеграція в системи корпоративного управління стимулює превенцію моральних ризиків та посилення конкурентоспроможності.

Посилання

Зарічна О. В., Зеліч В. В. Етика бізнесу в умовах євроінтеграції. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2022. Спецвипуск № 44. С. 36-40. https://doi.org/10.32782/2413-9971/2022-44-6
Кравченко О. О., Антоненко А. С. Корпоративна етика як основа соціально відповідального бізнесу. Економічний простір. 2025. № 200. С. 60–63. https://doi.org/10.30838/EP.200.60-63
Лиска П.О. Корпоративна соціальна відповідальність: світовий та український досвід; шляхи глобальної імплементації. Сталий розвиток економіки. 2024. № 1 (48). С. 331–338. DOI: https://doi.org/10.32782/2308- 1988/2024-48-45
Македон В. В. Міжнародні стратегічні альянси компаній: монографія. Дніпропетровськ: ДУЕП, 2010. 304 с.
Огінок С. В., Когут М. В., Когут А. В. Етика та корпоративна соціальна відповідальність у міжнародному бізнесі. Київський економічний науковий журнал. 2024. № 4. С. 171-176. https://doi.org/10.32782/2786-765X/2024- 4-24
Стрій Л., Власова H. Етика та соціальна відповідальність в міжнародному маркетингу. Економіка та суспільство. 2025. № 77. https://doi.org/10.32782/2524-0072/2025-77-11
Швиданенко Г., Швиданенко О. Корпоративна етика у контексті глобальних викликів та забезпечення економічного зростання бізнесу. Економіка та суспільство. 2024. № 61. https://doi.org/10.32782/2524-0072/2024- 61-124
Bhargav S. K. Ethical Issues in International Business: A Comparative Study of Different Companies. International Journal of Creative Research Thoughts (IJCRT). 2023. Vol. 11. Issue 8. P. 265-279. URL: https://www.ijcrt.org/papers/IJCRT2308456.pdf
Holtbrügge D. Ethical Issues in International Business Research. Management International Review. 2025. https://doi.org/10.1007/s11575-025-00598-0
Makedon V., Korneyev M. Improving methodology of estimating value of financial sector entities dealing in mergers and acquisitions. Investment Management and Financial Innovations. 2014. № 11(1). pp. 44-55. URL: https://www.businessperspectives.org/images/pdf/applications/publishing/templates/article/assets/5607/imfi_en_2014_0 1_Makedon.pdf
Meijer K., Smit M. Global Survey on Business Ethics 2022-2024 – The Netherlands. In: Robinson B., Enderle G. (Eds.). Global Survey of Business Ethics 2022-2024: Teaching, Research and Training (Europe ed., Vol. 3, pp. 343-370). Globethics Publications; International Society of Business, Economics, and Ethics (ISBEE). 2024. https://doi.org/10.58863/20.500.12424/4316506
Miller S. R., Moore F., Eden L. Ethics and international business research: Considerations and best practices. International Business Review. 2024. Vol. 33. № 1. https://doi.org/10.1016/j.ibusrev.2023.102207
O’Higgins E. Reports from Europe: Global Survey of Business Ethics 2022–2024. Business and Professional Ethics Journal. 2025. https://doi.org/10.5840/bpej20241227163
Singh K. How Globalization Has Redefined Business Ethics: A Cross-Cultural and Strategic Perspective. International Journal for Multidisciplinary Research (IJFMR). 2025. Vol. 7, Issue 4. Р. 1-11. https://doi.org/10.36948/ijfmr.2025.v07i04.48377
Taibi A., Sekher A., Saida A. The impact of business ethics on enhancing knowledge management processes in Algerian enterprises – Algeria Telecom Corporation as a model. International Journal of Professional Business Review. 2024. Vol. 9. № 11. Р. 1-25. https://doi.org/10.26668/businessreview/2024.v9i11.5109

АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ІНЖЕНЕРА-КОНСУЛЬТАНТА В КОНТРАКТНІЙ МОДЕЛІ FIDIC У ПАРАДИГМІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

2026-04-27T07:50:36+00:00

У статті досліджено професію інженера-консультанта в межах контрактної моделі FIDIC через призму концепції сталого розвитку. Підкреслено, що в умовах післявоєнної відбудови України роль інженера-консультанта значно зростає, оскільки він виступає незалежною професійною інституцією, відповідальною за координацію учасників проєкту, управління ризиками, контроль якості та забезпечення прозорості процесів. На основі аналізу нормативних документів, міжнародних звітів та наукових джерел визначено зміст інжинірингового консалтингу та функціональні обов’язки інженера-консультанта у контрактах FIDIC. Розкрито сутність сталого розвитку в інфраструктурній сфері та встановлено його три ключові складові: економічну, екологічну та соціальну. Показано, що професійні функції інженера-консультанта органічно відповідають кожній із цих складових. Економічна сталість забезпечується через управління вартістю та ресурсами; екологічна - через впровадження кліматично стійких та природоорієнтованих рішень; соціальна - через взаємодію зі стейкхолдерами, дотримання вимог безпеки та підтримання інституційної доброчесності. Установлено, що інженер-консультант може розглядатися як ключовий провідник та амбасадор принципів сталого розвитку в інфраструктурних проєктах, що дозволяє забезпечити довговічність, ефективність і безпечність інвестицій. Результати дослідження можуть бути використані для удосконалення системи управління інфраструктурними проєктами, гармонізації законодавства з міжнародними стандартами та розвитку професійних компетентностей інженерів-консультантів.

Посилання

Інженер-консультант: суб’єкт господарювання і фахівець. Вісник будівельника, 2018. URL: http://strategia.gov.ua/wp-content/uploads/2018/05/stattia-inzhener-konsultant.pdf
A Playbook for Nature-Positive Infrastructure Development. Version 1.1. Part of the Sustainable Infrastructure Series. Geneva: FIDIC, WWF, AECOM, 2023. URL: https://www.worldwildlife.org/documents/128/3cv0m8510d_WWF_Playbook_v1_1_Pages_1_.pdf
FIDIC Climate Change Charter. Working today for a greener tomorrow. Geneva: FIDIC, 2021. URL: https://www.cace.cz/wp-content/uploads/2021/11/Climate-Charter-with-Foreword.pdf
State of the World 2023 Update: Corruption, its effects and the need to take action. Geneva: FIDIC, 2023. URL: https://issuu.com/fidic/docs/sotw_2022_corruption_report_update_final
Пігуль О. В., Сьомушкін В. О. Інтеграція понять сталого розвитку й управління проектами в сучасні моделі житлового будівництва. Економіка та суспільство. 2023. Вип. 53. DOI: https://doi.org/10.32782/2524- 0072/2023-53-64 (дата звернення: 15.02.2026).
Сердюк В. Р. Післявоєнне відновлення та зростання обсягів будівництва автомобільних доріг. Сучасні технології, матеріали і конструкції в будівництві. 2023. № 2. DOI: https://doi.org/10.31649/2311-1429-2023-2- 177-184
Цифра Т. Ю. Інституційні механізми та фінансові інструменти впровадження відновлюваних джерел енергії при реконструкції житлового фонду. Економіка та суспільство. 2025. Вип. 71. DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2025-71-140
Наказ Міністерства економіки України. 13 січня 2022 року № 108-22. Професійний стандарт. «Інженер- консультант (будівництво)». URL: https://register.nqa.gov.ua/uploads/0/392-nakaz_108.pdf
Infrastructure and Climate Change. Sustainable Infrastructure Series – A Global Leadership Forum Discussion Paper. Geneva: FIDIC, 2023. URL: https://issuu.com/fidic/docs/infrastructure_and_climate_change_july_2023_
Closing the Sustainable Infrastructure Gap to Achieve Net Zero. Geneva: FIDIC; EY, 2023. URL: https://issuu.com/fidic/docs/closing_the_sustainable_infrastructure_gap_to_hit_?fr=xKAE9_zU1NQ
Закон України «Про архітектурну діяльність» № 687-XIV від 20.05. 1999 року URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/687-14#Text
Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI від 17 лютого 2011 року URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#Text
Звіт про прямі збитки інфраструктури від руйнувань внаслідок військової агресії росії проти України станом на листопад 2024. Київська школа економіки. – Київ: KSE, 2025. URL: https://kse.ua/wp- content/uploads/2025/02/KSE_Damages_Report-November-2024-UA.pdf
Гаврилов А. В. Інжиніринг та консалтинг у будівництві: категорійно-понятійний аспект, № 13. С. 111– 114 - Інвестиції: практика та досвід, 2019. DOI: https://doi.org/10.32702/2306-6814.2019.13.111
Висновок науково-правової експертизи щодо правового регулювання відносин, пов’язаних із діяльністю інженера-консультанта під час реалізації будівельних проєктів. Київ: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2025. URL: https://iceg.com.ua/wp-content/uploads/2025/10/Vysnovok-Naukovo- Pravovoi-Ekspertyzy-20.10.2025-A.pdf
Передумови та переваги залучення інженера-консультанта до реалізації будівельних проєктів. Завдання будівельного інжинірингу в процесі відбудови України: Зустріч активу і партнерів МГІК, 5 грудня 2024 р., м. Київ. URL: https://iceg.com.ua/wp-content/uploads/2025/01/Pro-zaluchennia-IK.pdf
Дружинін М., Іваніна О., Коломієць В., Бубон С. Функціональна координація діяльності консалтингових та інжинірингових компаній із основними зацікавленими сторонами будівельного девелоперського проєкту. Шляхи підвищення ефективності будівництва. 2025. Вип. 55(1). DOI: https://doi.org/10.32347/2707-501x.2025.55(1).217-229
State of the World 2025: Infrastructure Adaptation for Emerging Economies. FIDIC, 2025. URL: https://issuu.com/fidic/docs/sotw_2025_0919_spread

АДМІНІСТРАТИВНІ ТА ОПЕРАЦІЙНІ МЕХАНІЗМИ УПРАВЛІННЯ ФАНДРЕЙЗИНГОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ СУЧАСНИХ БЛАГОДІЙНИХ ФОНДІВ

2026-04-27T07:54:53+00:00

Загострення конкуренції за обмежені донорські ресурси та зростання вимог до прозорості діяльності благодійних фондів вимагають якісної трансформації управлінських підходів. Впровадження кількісних індикаторів ефективності дозволяє трансформувати фандрейзинг із процесу збору коштів у керовану бізнес-систему. Це мінімізує емоційні похибки в управлінні та дозволяє чітко розраховувати вартість кожної залученої одиниці допомоги, що є критично важливим для забезпечення довгострокової життєздатності організації.

Актуальність даного дослідження полягає у необхідності швидкої адаптації благодійного сектору до умов війни шляхом заміни застарілих бюрократичних механізмів на гнучкі операційні моделі.

У статті розглянуто актуальні питання щодо модернізації системи менеджменту неприбуткових організацій в умовах високої соціально-економічної волатильності та викликів, спричинених повномасштабним воєнним вторгненням. Досліджено трансформацію операційних та адміністративних механізмів управління фандрейзинговою діяльністю благодійних фондів як ключовий фактор їхньої фінансової стійкості. Запропоновано впровадження коротких ітерацій як дієвого адміністративного важеля оперативного управління та модель формування крос-функціональних команд. Обґрунтовано доцільність переходу від класичних каскадних моделей планування до гнучких методологій, що дозволяє суттєво підвищити швидкість реакції фондів на критичні виклики. Розроблено та перевірено на практичному досліді авторський коефіцієнт операційної ефективності фандрейзингу, який забезпечує перехід до моделі Data-driven менеджменту ресурсів. Доведено, що взаємодія стратегічних адміністративних рішень із поточною операційною аналітикою забезпечує зростання результативності зборів на 25–30% при одночасному зниженні вартості залучення одиниці благодійної допомоги. Запропоновано механізми, які дозволяють суттєво знизити вартість залучення одиниці благодійної допомоги. Результати дослідження можуть бути імплементовані в діяльність благодійних організацій з метою оптимізації їхньої внутрішньої архітектури управління.

Посилання

Ніколаєнко Д. В., Лукияник Р.В., Сойма С.Ю. Методології управління проєктами: порівняльний аналіз Agile, Scrum та Waterfall. Успіхи і досягнення у науці. 2024. Вип. 10(10). С. 641-656. DOI: https://doi.org/10.52058/3041-1254-2024-10(10)-641-656
Філіппов В. Ю., Мороз О. М., Мартинюк А. С. Трансформація системи управління благодійних фондів під впливом викликів війни. Економіка та суспільство. 2022. № 41. DOI: https://doi.org/10.15276/EJ.01.2025.13
Цюпа О. П., Лялюк В. І. Фінансова трансформація благодійного сектору в умовах військового часу. Актуальні проблеми розвитку економіки регіону. 2025. Том 2. № 21. С. 312–322. DOI: https://doi.org/10.15330/apred.2.21.312-322
Малюхов О. С. Фандрайзинг в умовах воєнного стану в Україні: теоретичні аспекти. Наукові інновації та передові технології. 2024. № 7(35). С. 155–168. DOI: https://doi.org/10.52058/2786-5274-2024-7(35)-155-168.
Denning S. The age of agile. Strategy & Leadership. 2017. Vol. 45. No. 1. P. 3–10. DOI: https://doi.org/10.1108/SL-12-2016-0086
Hyyrynen J. Agile Methods and Their Impact on Project Management and Contracting : PhD diss. Rovaniemi : University of Lapland, 2019.
Nikita N. A. et al. Digital Transformation in Non-Profit Organizations: Strategies, Challenges, and Successes. American International Journal of Multidisciplinary Research. 2024. Vol. 2, no. 5. P. 104–108. DOI: https://doi.org/10.62127/aijmr.2024.v02i05.1097.
Kazanskaia A. N. Data-Driven Decision-Making in Non-Profit Organizations: Strategies for Enhancing Impact. Journal of Non-Profit Studies. 2021. Vol. 3, no. 1. P. 45–58. DOI: https://doi.org/10.64357/neya-gjnps-dt-anl-
Sargeant, A., & Shang, J. (2020). Fundraising Management. Routledge. DOI: https://doi.org/10.4324/9781003097433
Werke S. Z., Bogale A. T. Nonprofit Marketing: A Systematic Review. Journal of Nonprofit & Public Sector Marketing. 2024. Vol. 36. No. 5. P. 529–554. DOI: https://doi.org/10.1080/10495142.2023.2290531
Krause, David, AI Agents and Automation in Small Non-Profit Organizations' Accounting Functions (January 04, 2025). DOI: http://dx.doi.org/10.2139/ssrn.5082437
Revtiuk Y., Ivanova T. Implementation of the Community Resilience Approach in the System of Crisis Management of Ukraine in 2022-2024. European Research Studies Journal. 2024. Vol. XXVII, Iss. S2. P. 712–731.
Шаповалова Т. Роль моніторингу і оцінювання соціальних проєктів та програм упідвищенні якості соціальних послуг. Економічний аналіз. 2020. Том 30. № 1.Частина 2. С. 180-186. DOI: https://doi.org/10.35774/econa2020.01.02.180
На 28% більше донатів зібрали 3 найбільші фонди у 2024 році : вебсайт. Опендатабот. URL: https://opendatabot.ua/analytics/donates-in-war-2024

ТРУДОРЕСУРСНА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ МІКРО-, МАЛИХ ТА СЕРЕДНІХ ПІДПРИЄМСТВ : СУТНІСТЬ, МЕТОДОЛОГІЯ ОЦІНЮВАННЯ ТА АНАЛІТИЧНІ ІНДИКАТОРИ

2026-04-27T07:57:56+00:00

У статті обґрунтовано доцільність виокремлення трудоресурсної конкурентоспроможності мікро-, малих та середніх підприємств (ММСП) як самостійної аналітичної категорії в умовах загострення глобальної конкуренції за працю. Актуальність теми визначається тим, що для ММСП кадровий дефіцит перестав бути локальною проблемою управління персоналом і перетворився на системне обмеження розвитку, інноваційної активності та масштабування бізнесу. Метою статті є уточнення сутності трудоресурсної конкурентоспроможності ММСП, відмежування її від суміжних понять та розроблення методичного підходу до оцінювання через систему взаємопов’язаних індикаторів. Методологічну основу дослідження становлять положення конкурентної теорії, підходи до аналізу конкуренції на ринку праці, багатовимірна логіка OECD Job Quality Framework, а також узагальнення сучасних українських досліджень кадрової безпеки, бренду роботодавця та стабільності персоналу. Запропоновано визначати трудоресурсну конкурентоспроможність ММСП як інтегральну здатність підприємства формувати, реалізовувати та підтримувати таку систему умов зайнятості, організації праці, мотивації, професійного розвитку та кадрової стабілізації, яка забезпечує йому відносні переваги у залученні, утриманні та результативному використанні трудових ресурсів порівняно з іншими роботодавцями. Розроблено індексний підхід, що включає три блоки: кадрову привабливість, кадрову стабільність та результативність використання персоналу. Обґрунтовано порядок нормування стимулюючих і дестимулюючих показників та можливість застосування методики на мікро-, мезо- і макрорівнях. Зроблено висновок, що підвищення трудоресурсної конкурентоспроможності ММСП потребує поєднання внутрішніх управлінських рішень із системними заходами державної політики щодо поліпшення екосистеми функціонування малого і середнього підприємництва.

Посилання

SME and entrepreneurship. OECD. URL: https://www.oecd.org/en/topics/SME-and-entrepreneurship.html (дата звернення: 18.04.2026).
Аналіз стану та проблем ринку праці: наявна та прогнозована кількість людей за категоріями (регіони, професії, статус зайнятості тощо) (квітень 2025) / Міністерство економіки України. URL: https://me.gov.ua/Documents/Detail?id=d7994559-e2cb-4b49-b2fa-86ba08bfe1e3&lang=uk- UA&title=AnalizStanuTaProblemRinkuPratsi-NaiavnaTaPrognozovanaKilkistLiudeiZaKategoriiami-regioni-Profesii- StatusZainiatostiToscho-kviten2025-
Інфляційний звіт, жовтень 2025 року / Національний банк України. URL: https://bank.gov.ua/ua/news/all/inflyatsiyniy-zvit-jovten-2025-roku
Cazes S., Hijzen A., Saint-Martin A. Measuring and Assessing Job Quality: The OECD Job Quality Framework // OECD Social, Employment and Migration Working Papers. 2015. No. 174. DOI: 10.1787/5jrp02kjw1mr- en. URL: https://www.oecd.org/en/publications/measuring-and-assessing-job-quality_5jrp02kjw1mr-en.html
Мажар М. А. Вплив трудових ресурсів на конкурентоспроможність підприємства // Вісник Житомирського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. 2010. № 2 (52). С. 258–261 DOI: 10.26642/jen-2010-2(52)-258-261. URL: https://ven.ztu.edu.ua/article/view/68154/64514
Семикіна М. В. Конкуренція і конкурентоспроможність на ринку праці: методологія визначення // Демографія та соціальна економіка. 2008. № 2 (10). С. 94–103. URL: https://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/8930/10-Semikina.pdf?sequence=1
Адамовська В. С., Астаф’єва К. О., Шепелюк В. А. Визначення рівня конкурентоспроможності на ринку праці за критерієм матеріального стимулювання // Вчені записки Університету «КРОК». 2022. № 1 (65). С. 50–57. DOI: 10.31732/2663-2209-2022-65-50-57. URL: https://snku.krok.edu.ua/index.php/vcheni-zapiski- universitetu-krok/article/view/482
Завідна Л. Д., Миколайчук І. П. Концепція формування та розвитку бренду роботодавця в Україні під час війни // Галицький економічний вісник. 2023. Т. 85, № 6. С. 155–166. DOI: 10.33108/galicianvisnyk_tntu2023.06.155. URL: https://galicianvisnyk.tntu.edu.ua/pdf/85/1246.pdf
Цимбалюк С. О. Бренд роботодавця: методологія дослідження та практика формування : монографія. Київ : КНЕУ, 2018. 227 с. URL: https://ir.kneu.edu.ua/bitstream/handle/2010/35635/Tsymbalyuk_brend_18.pdf?sequence=1&isAllowed=y
Самолюк Н. М., Юрчик Г. М. Плинність персоналу: індикатор кадрової безпеки підприємства // Економіка і суспільство. 2017. № 12. С. 500–508. URL: https://economyandsociety.in.ua/journals/12_ukr/84.pdf
Піхняк Т. Аналіз показників плинності персоналу виробничого підприємства // Modeling the Development of the Economic Systems. 2022. № 2. С. 154–160. DOI: 10.31891/mdes/2022-4-20. URL: https://mdes.khmnu.edu.ua/index.php/mdes/article/view/70
Кроки Плану України 2024–2027 : документ Ukraine Facility. URL: https://www.ukrainefacility.me.gov.ua/wp-content/uploads/2024/12/1_krokyplanuukrainy_2024-2027ua.pdf
Про схвалення Стратегії демографічного розвитку України на період до 2040 року : розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.09.2024 № 922-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/922-2024-%D1%80
Про затвердження плану заходів з реалізації у 2024–2027 роках Стратегії демографічного розвитку України на період до 2040 року : розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.11.2024 № 1091-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/1091-2024-%D1%80

ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ЗМІНАМИ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ СПОЖИВЧИМ КАПІТАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА

2026-04-27T08:03:14+00:00

У статті обґрунтовано теоретичні та прикладні засади управління змінами в системі управління споживчим капіталом підприємства. Визначено, що споживчий капітал доцільно розглядати як сукупність відносин підприємства зі споживачами, параметри яких формуються у процесі реалізації бізнес-процесів та піддаються цілеспрямованому управлінському впливу.

Доведено, що зміни у бізнес-процесах підприємства виступають ключовим інструментом впливу на параметри споживчого капіталу, зокрема рівень залучення, лояльності, інтенсивності взаємодії та економічної результативності взаємовідносин зі споживачами. Обґрунтовано роль управління змінами як системного інструменту трансформації клієнтських відносин в умовах динамічного ринкового середовища.

Розроблено механізм управління змінами в системі управління споживчим капіталом підприємства, який базується на взаємозв’язку між бізнес-процесами, параметрами взаємодії зі споживачами та інструментами управлінського впливу. Визначено його ключові елементи, зокрема суб’єкт і об’єкт управління, цілі, методи, інструменти та систему оцінювання результатів, що забезпечують узгодженість управлінських рішень.

Запропоновано підхід до оцінювання ефективності функціонування механізму на основі системи показників споживчого капіталу, що дозволяє визначати результативність змін та здійснювати коригування управлінських рішень відповідно до отриманих результатів.

Посилання

Нагорний Є. І., Березова С. М. Методичні засади діагностики споживчого капіталу для оцінювання ринкових перспектив товарних інновацій. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Вип. 33. Част. 1. 2020. С. 119-123. DOI: https://doi.org/10.32782/2413-9971/2020-33-21
Колодізєв О. М., Бойко Н. О. Формування стратегій управління споживчим капіталом машинобудівного підприємства. Економіка та управління підприємствами. Актуальні проблеми економіки. №12(174), 2015. С. 168-180. URL: https://repository.hneu.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/12196/1/168-180.pdf
Голишева Є. О. Принципи формування організаційно-економічного механізму управління споживчим капіталом промислового підприємства. Ефективна економіка № 7. 2012. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1294
Іщенко Н. (2024). Управління капіталом підприємства: теоретичні та практичні аспекти . Економіка та суспільство, (70). https://doi.org/10.32782/2524-0072/2024-70-108
Лепейко, Т. І., Шеянова Ю. Д. Модель управління організаційним капіталом підприємств. Український журнал прикладної економіки. 2021. Том 6. № 2. С. 226 – 232. DOI: https://doi.org/10.36887/2415-8453-2021-2-28
Бублик, Л., & Габа, М. (2024). Механізм управління змінами на споживчому ринку України, викликаними війною (на прикладі діяльності ДП «АДІДАС-УКРАЇНА»). Сталий розвиток економіки, (3(50), 266-270. https://doi.org/10.32782/2308-1988/2024-50-40
Ареф’єва, О., Залізнюк, В., Ареф’єв, С., & Андрієнко, М. (2024). Економічна адаптація інтелектуального капіталу промислових підприємств при удосконаленні компетенцій фахових груп: мотиваційно-інжиніринговий аспект. Адаптивне управління: теорія і практика. Серія Економіка, 19(38). https://doi.org/10.33296/2707-0654-19(38)-08
Дмитренко І. Структурна перебудова роздрібної торгівлі в умовах глобалізації. Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. 2016. № 4. С. 64-74.
Осипова Є., Філіпенко І. Управління розвитком роздрібної мережі на основі геоаналітичних та інтелектуальних технологій. (2026). Economic Synergy, 1, 218-234. https://doi.org/10.53920/ES-2026-1-15
Маркіна І.А., Марчишинець С.М. Розвиток інноваційного та інвестиційного потенціалу промислового сектору. Журнал «Актуальні проблеми інноваційної економіки та права». 2019. №2. С. 5-11 https://doi.org/10.36887/2524-0455-2019-2-1

ПАРАДИГМАЛЬНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОРІЄНТИРИ РОЗВИТКУ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ ТРАНСПОРТНИХ ПІДПРИЄМСТВ

2026-04-27T08:24:25+00:00

У статті досліджено парадигмальні та методологічні орієнтири розвитку бізнес-процесів транспортних підприємств у сучасних умовах економічної, політичної та безпекової нестабільності, цифрової трансформації та зростання невизначеності. Проаналізовано сучасні підходи до організації та управління бізнес-процесами, включно із системним та процесним підходами, що дозволяють підприємствам забезпечувати автономність підсистем, оперативно змінювати маршрути та логістичні схеми, підтримувати критичні функції за руйнування інфраструктури та ефективно взаємодіяти з партнерами, митними й прикордонними службами, операторами ЄС та іншими зацікавленими сторонами.

Особлива увага приділена бізнес-процесам у сфері технологічних інновацій, які розглядаються як потік робіт із чітко визначеними межами, що починається з ресурсів постачальників (матеріальних, людських, інформаційних) та завершується впровадженням нових технологій, удосконалених продуктів, інформаційних систем чи нових джерел енергії. Досліджено роль цифровізації, аналітики даних та автоматизованих систем управління у підвищенні ефективності, точності та адаптивності процесів, а також їхній вплив на стратегічну життєздатність підприємств.

Встановлено, що сучасні транспортні підприємства переходять від моделі «оптимізація для зростання» до моделі «стійкість і адаптивність як основа життєздатності бізнесу». Процесний підхід сприяє створенню альтернативних маршрутів, резервних підсистем, цифровізації критичних операцій і підвищенню прозорості через сучасні системи моніторингу.

Новизною дослідження є систематизація парадигмальних та методологічних орієнтирів управління бізнес-процесами, інтеграція принципів стійкості, адаптивності, цифровізації, ризик-орієнтованого управління та клієнтоорієнтованості в контексті сучасних транспортних підприємств.

Посилання

Гайдаєнко О. М., Шевчук Н. С. Методичні аспекти вдосконалення бізнес-процесів підприємств. Економіка та управління підприємствами. 2019, Вип. 45, С. 51-55. URL: https://bses.in.ua/journals/2019/45_2019/11.pdf
Черничко Т.В., Проскура В. Ф., Алмаші В.В. Цифрова трансформація бізнес-процесів як фактор сталого розвитку, Інвестиції: практика та досвід № 15/2024, URL: https://www.nayka.com.ua/index.php/investplan/article/view/4297
Стефанюк, О., Галунець, Н., & Сідненко, М. (2023). Пріоритети розвитку бізнесу у воєнний час. Економіка та суспільство, (49). URL: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2023-49-68
Hammer, M. & Champy, J. (1993). Reengineering the Corporation: A Manifesto for Business Revolution. Harper Business. URL: https://www.jstor.org/stable/258943?origin=crossref
Davenport, T. H. (1993). Process Innovation: Reengineering Work through Information Technology. Harvard Business School Press. URL: https://books.google.com.ua/books?id=kLlIOMGaKnsC&pg=PA25&hl=ru&source=gbs_selected_pages&cad=1#v=one page&q&f=false
Scheer, A.-W. (2000). ARIS - Business Process Modeling. Springer. URL: https://link.springer.com/book/10.1007/978-3-642-57108-4
Rummler, G. A., & Brache, A. P. (1995). Improving Performance: How to Manage the White Space on the Organization Chart. Jossey-Bass. URL: https://www.scirp.org/reference/referencespapers?referenceid=2782286
Лободяк, С. (2025). Сутність та класифікація бізнес-процесів підприємства: теоретичний аспект. Економіка та суспільство, (78). URL: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2025-78-29
Семенюк С. С. (2024). Інноваційні підходи до формування бізнес-процесів в ІТ-підприємствах в цифрову епоху. Проблеми сучасних трансформацій. Серія: Економіка та менеджмент, (16). URL: https://doi.org/10.54929/2786-5738-2024-16-04-11
Криворучко, О.М., & Токарєв, Є.К. (2025). Формування стратегій бізнес-процесів транспортно- логістичного підприємства на основі ресурсних концепцій управління. Економіка транспортного комплексу, (46), 273. URL: https://doi.org/10.30977/etk.2225-2304.2025.46.273
Довгань Л.Є., Каракай Ю.В., Артеменко Л.П. Стратегічне управління. Навч. посіб. 2ге вид. К.: Центр учбової літератури, 2011. 440 с. URL: http://kk.nau.edu.ua/article/1397
Криворучко О.М., Попова Н.В., Величко Я.І. Сталий розвиток, якість та результативність транспортно- логістичної діяльності: сучасні підходи та виклики : монографія. Х.: ФОП Панов А. М., 2025. 116 с. URL: https://dspace.khadi.kharkov.ua/server/api/core/bitstreams/abe7ac6f-620d-4325-8126-ba1e5f720887/content
Подолання викликів: український бізнес під час війни. Реанімаційний пакет реформ. URL: https://rpr.org.ua/news/podolannia-vyklykiv-ukrainskyy-biznes-pid-chas-viyny/
Євтушенко Н. М., Стеценко Д. І. Цифрова трансформація бізнесу в умовах війни в Україні: виклики та можливості. Економічний простір. 2024. № 191. С. 211-216. URL: https://prostir.pdaba.dp.ua/index.php/journal/article/download/1558/1501
Святобог О. Цифрова трансформація бізнес-процесів в українських підприємствах. Економіка та суспільство. 2024. № 61. URL: https://economyandsociety.in.ua/index.php/journal/article/download/3831/3751

ЗАСТОСУВАННЯ ВЕКТОРНИХ АВТОРЕГРЕСІЙНИХ МОДЕЛЕЙ ДЛЯ АНАЛІЗУ ДИНАМІКИ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ МАКРОЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ

2026-04-27T08:29:07+00:00

У статті здійснено комплексний аналіз та оцінювання ефективності застосування векторних авторегресійних моделей для моделювання та прогнозування макроекономічних процесів в Україні. Обґрунтовано, що в умовах високого рівня невизначеності та структурних трансформацій традиційні економетричні підходи часто мають обмежену здатність до врахування складних взаємозв’язків, що знижує точність прогнозів. Натомість використання векторних авторегресійних моделей дозволяє досліджувати динамічні взаємозалежності між змінними, розглядаючи їх як єдину систему ендогенних показників.

На основі офіційних статистичних даних сформовано інформаційну базу дослідження, що включає показники валового внутрішнього продукту, індексу споживчих цін, кредитної ставки та реального ефективного обмінного курсу. За допомогою побудови матриці кореляцій Пірсона ідентифіковано ключові емпіричні патерни, зокрема критично високу пряму залежність між валовим внутрішнім продуктом, споживчими витратами та імпортом, що вказує на структурну вразливість економіки та проблему мультиколінеарності. Також виявлено потужний ефект переносу валютного курсу на внутрішню інфляцію та стагфляційні маркери, де зростання цін пригнічує промислове виробництво. Додатково проведено графічний аналіз траєкторій розвитку індикаторів, який дозволив візуалізувати синхронність їхнього руху та виявити суттєві структурні злами, спричинені кризовими шоками 2014 – 2015 та 2022 років.

Методологія дослідження передбачала перехід до стаціонарних часових рядів через логарифмічне диференціювання, стабільність яких підтверджена розширеним тестом Дікі- Фуллера. Якість побудованої векторної авторегресійної моделі перевірено методом бектестингу на тестових даних за 2024 – 2025 роки. Розрахована середня абсолютна відсоткова похибка, яка склала 1,29% для індексу споживчих цін та 4,4% для валового внутрішнього продукту підтверджує високу точність та доцільність використання обраного інструментарію. Сформований прогноз на 2026 – 2028 роки вказує на поступове сповільнення інфляції до 5% та стабільне зростання номінального валового внутрішнього продукту.

Посилання

Coulombe P. G., Leroux M., Stevanovic D., Surprenant S. How is Machine Learning Useful for Macroeconomic Forecasting? Journal of Applied Econometrics. 2022. Vol. 37, No. 5. P. 920–964. DOI: https://doi.org/10.1002/jae.2910
Щербініна С.О., Шевченко О.М. Штучний інтелект в економіко-математичному моделюванні сценаріїв розвитку підприємництва в Україні. Економічний простір. 2025, No. 201. P. 241–245. DOI: https://doi.org/10.30838/EP.201.241-245 (
Blanchard O. On the Future of Macroeconomic Models. Oxford Review of Economic Policy. 2018. 34, No. 1/2. P. 43–54. URL: https://www.jstor.org/stable/48539406
Sengupta S., Chakraborty T., Singh S. K. Forecasting CPI Inflation Under Economic Policy and Geopolitical Uncertainties. International Journal of Forecasting. 2025. Vol. 41, No. 3. P. 953–981. DOI: https://doi.org/10.1016/j.ijforecast.2024.08.005
Otto P., Doğan O., Taşpınar S. A Dynamic Spatiotemporal Stochastic Volatility Model with an Application to Environmental Risks. Econometrics and Statistics. 2024. Vol. 30. P. 112–130. DOI: https://doi.org/10.1016/j.ecosta.2023.11.002
Sims C. A. Macroeconomics and Reality. Econometrica. 1980. Vol. 48, No. 1. P. 1–48. DOI: https://doi.org/10.2307/1912017
Lütkepohl H. New Introduction to Multiple Time Series Analysis. Berlin: Springer-Verlag, 2005. 764 p. DOI: https://doi.org/10.1007/978-3-540-27752-1
Giannone D., Lenza M., Primiceri G. E. Prior Selection for Vector Autoregressions. Review of Economics and Statistics. 2015. Vol. 97, No. 2. P. 436–451. DOI: https://doi.org/10.1162/REST_a_00483
Wołoszyn J., Bukowski S. The Impact of AI on Economic Modelling // European Research Studies Journal. 2025. Vol. 28, No. 1. P. 640–660. DOI: https://doi.org/10.35808/ersj/3927
Ameziane K., Benyacoub B. Exchange Rate Volatility Effect on Economic Growth Under Different Exchange Rate Regimes: New Evidence from Emerging Countries Using Panel CS-ARDL Model. Journal of Risk and Financial Management. 2022. Vol. 15, No. 11. Art. 499. DOI: https://doi.org/10.3390/jrfm15110499
Grui A., Lysenko R. Nowcasting Ukraine's GDP Using a Factor-Augmented VAR (FAVAR) Model. Visnyk of the National Bank of Ukraine. 2017. No. 242. P. 5–13. DOI: https://doi.org/10.26531/vnbu2017.242.005
Takahashi Y., Otaka K., Kato N. Potential Applications of Generative AI in Economic Simulations. Bank of Japan Research LAB. 2025. Vol. 25, No. 1. P. 1–15. URL: https://www.boj.or.jp/en/research/wps_rev/lab/lab25e01.htm
Kole E., Dijk D. Moments, Shocks and Spillovers in Markov-Switching VAR Models. Tinbergen Institute Discussion Paper. 2023. No. TI 2021-080/III. DOI: https://doi.org/10.2139/ssrn.3924951
Lukianenko I., Nasachenko M., Tokarchuk T. Estimating Inflation and Inflation Expectations Based on a Markov-Switching Vector Autoregression Approach: Case of Ukraine. Financial and Credit Activity: Problems of Theory and Practice. 2025. Vol. 3, No. 62. P. 163–174. DOI: https://doi.org/10.55643/fcaptp.3.62.2025.4724
Shapovalenko N. A BVAR Model for Forecasting Ukrainian Inflation and GDP. Visnyk of the National Bank of Ukraine. 2021. No. 251. P. 14–36. DOI: https://doi.org/10.26531/vnbu2021.251.02
Kramar V., Chepyha B. Anchoring Firms’ Inflation Expectations in Ukraine: Assessing Shock and Level Anchoring with a VAR Approach. Visnyk of the National Bank of Ukraine (Occasional Paper). 2025. No. 2025/06. DOI: https://doi.org/10.26531/vnbu2025.op06
Aastveit K. A., Bjørnland H. C., Cross J. L. Global VAR Models for Open Economies: A New Perspective on Trade and Inflation. Journal of International Economics. 2024. Vol. 147. P. 103–120. DOI: https://doi.org/10.1016/j.jinteco.2023.103856
Faryna O., Simola H. How Trade Composition Affects Sensitivity to Foreign Shocks: Applying a Global VAR Model to Ukraine. Visnyk of the National Bank of Ukraine. 2019. No. 247. P. 4–18. DOI: https://doi.org/10.26531/vnbu2019.247.01
Grui A., Vdovychenko A., Gurnytska S., Myronova L. Anchoring of Inflation Expectations in Ukraine: Evidence from Firm-Level and Macro Data. National Bank of Ukraine Working Paper. 2023. No. 2023/02. DOI: https://doi.org/10.26531/nbubwp2023-02
Vavra J. Non-linear Macroeconomic Dynamics and Regime Switching in Emerging Markets. Springer Economics. 2025. Vol. 12, No. 1. P. 88–114. DOI: https://doi.org/10.1007/s40503-024-00123-x
Abdel Wahed M. Hybrid Econometric and Machine Learning Approaches for Robust Anomaly Detection. Robust Methods for Anomaly Detection in Econometrics / Ed. by M. Rahmouni. IGI Global Scientific Publishing, 2026. P. 209–246. DOI: https://doi.org/10.4018/979-8-3373-8297-5.ch007
Ковбатюк М., Семенюк Д. Порівняльний аналіз трендових методів прогнозування економічних показників на прикладі економіки України. Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка. 2025. No. 24. P. 111–120. DOI: https://doi.org/10.32782/2708-0366/2025.24.11
World Bank Open Data : вебсайт. URL: https://data.worldbank.org
International Financial Statistics : вебсайт / IMF. URL: https://data.imf.org
Офіційне інтернет-представництво Національного банку України : вебсайт. URL: https://bank.gov.ua
Державна служба статистики України : вебсайт. URL: http://www.ukrstat.gov.ua

ТРАНСФОРМАЦІЯ СВІТОВИХ РИНКІВ ПІД ВПЛИВОМ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ, АВТОМАТИЗАЦІЇ ТА РОБОТИЗАЦІЇ В КОНТЕКСТІ ДИНАМІЧНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ КОН’ЮНКТУРИ

2026-04-27T08:34:33+00:00

Швидке поширення штучного інтелекту, програмної автоматизації та промислової роботизації змінюють витрати, продуктивність і характер конкуренції, що трансформує світові ринки товарів і послуг, праці, капіталу. На тлі мінливої економічної кон’юнктури коливання попиту, пропозиції та фінансових потоків ускладнюють прогнозування розвитку ринків, підсилюють нерівномірність доступу до даних, обчислювальної інфраструктури й компетенцій, що створює ризики поляризації зайнятості, концентрації ринкової влади та технологічної фрагментації.

Стаття присвячена дослідженню впливу цифрових технологій, зокрема штучного інтелекту, а також процесів автоматизації та роботизації на трансформацію світових ринків товарів і послуг, праці, капіталу і визначенню пріоритетних напрямів забезпечення готовності національних економік та компаній до технологічних зрушень в контексті динамічної економічної кон’юнктури. Для досягнення поставленої мети використано методи аналізу і синтезу наукових підходів, логічне узагальнення та порівняльний аналіз, статистичний та графічно-аналітичний методи.

У статті розглянуто рамку трьох взаємопов’язаних «шарів» трансформації: штучний інтелект як технологія обробки даних і генерації рішень; автоматизація як оптимізація процесів і перерозподіл функцій між людьми та цифровими агентами; роботизація як заміщення або доповнення фізичної праці автономними машинами. Встановлено, що на ринку праці під впливом штучного інтелекту визначальними є експозиція завдань, зсув попиту на нові навички та потреба в перекваліфікації й підвищенні кваліфікації; на товарних ринках роботизація впливає на собівартість, якість і гнучкість виробництва; у сфері послуг генеративний ШІ знижує витрати на контент і офісні процеси та прискорює появу масштабованих цифрових бізнес-моделей; на ринках капіталу зростає інвестиційний попит на обчислювальну, мережеву та енергетичну інфраструктуру. Визначено пріоритетні напрями забезпечення готовності національних економік та компаній до технологічних зрушень: розвиток цифрової інфраструктури та людського капіталу, удосконалення регулювання даних і конкурентної політики, а також політики підтримки професійної мобільності і адаптації ринку праці.

Посилання

Панченко О. О. Вплив роботизації на ринок праці: тенденції та виклики. Економічний простір. 2025. №200. С. 79-83. DOI: https://doi.org/10.30838/EP.200.79-83
Перцов А. С., Сачовська В. А. Вплив автоматизації та штучного інтелекту на зайнятість, заробітну плату та продуктивність. Прикладні питання математичного моделювання. 2025. Т. 8, № 1. С. 137-146. DOI: https://doi.org/10.32782/mathematical-modelling/2025-8-1-13
Про схвалення Концепції розвитку штучного інтелекту в Україні: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2020 № 1556-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-2020-%D1%80#Text
Цибуляк А. Г. Вплив технологій штучного інтелекту на міжнародну конкурентоспроможність: аналіз сучасних економічних підходів. Інвестиції: практика та досвід. 2025. № 13. С. 16-24. DOI: https://doi.org/10.32702/2306-6814.2025.13.16
Шкурат М. Є., Кушко З. І., Шкурат О. Є. Аналіз стану світового ринку праці в умовах глобальної діджиталізації. Актуальні проблеми економіки. 2024. № 4 (274). С. 66-79. DОІ: https://doi.org/10.32752/1993- 6788-2024-1-274-66-79
Як Україна розвиватиме ШІ до 2030 року – презентували драфт стратегії. 07.11.2025. URL: https://thedigital.gov.ua/news/technologies/iak-ukrayina-rozvyvatyme-shi-do-2030-roku-prezentuvaly-proyekt- stratehiyi
Ясинок М. М., Ясинок Д. М. Роботизація світової економіки та її вплив на економічний і правовий розвиток України. Економіка та суспільство. 2022. Вип. 40. DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2022-40-51
Acemoglu D., Restrepo P. Robots and Jobs: Evidence from US Labor Markets. Journal of Political Economy. 2020. Vol. 128(6). P. 2188-2244. DOI: https://doi.org/10.1086/705716
Cazzaniga M., Jaumotte F., Li L., Melina G., Panton A. J., Pizzinelli C., Rockall E., Tavares M. M. Gen-AI: Artificial Intelligence and the Future of Work. Washington, DC: International Monetary Fund, 2024. 42 p. URL: https://www.imf.org/-/media/files/publications/sdn/2024/english/sdnea2024001.pdf
Gmyrek P., Berg J., Bescond D. Generative AI and jobs: A global analysis of potential effects on job quantity and quality. Geneva: International Labour Organization, 2023. URL: https://www.ilo.org/publications/generative-ai- and-jobs-global-analysis-potential-effects-job-quantity-and
Graetz G., Michaels G. Robots at Work. The Review of Economics and Statistics. 2018. Vol. 100(5). рр. 753-768. DOI: https://doi.org/10.1162/rest_a_00754
Green A. Artificial intelligence and the changing demand for skills in the labour market. OECD Publishing, 10. 04.2024. URL: https://www.oecd.org/en/publications/artificial-intelligence-and-the-changing-demand-for-skills-in- the-labour-market_88684e36-en.html
Data centres are reshaping the global investment landscape. 22.01.2026. URL: https://unctad.org/news/data- centres-are-reshaping-global-investment-landscape
Recommendation of the Council on Artificial Intelligence. Adopted 22.05.2019 (updated 03.05.2024). URL: https://legalinstruments.oecd.org/en/instruments/oecd-legal-0449
Record of 4 Million Robots in Factories Worldwide. 24.09.2024. URL: https://ifr.org/ifr-press- releases/news/record-of-4-million-robots-working-in-factories-worldwide
The economic potential of generative AI: The next productivity frontier. 14.06.2023. URL: https://www.mckinsey.com/capabilities/mckinsey-digital/our-insights/the-economic-potential-of-generative-ai-the-next- productivity-frontier
The Future of Jobs Report 2025. URL: https://www.weforum.org/publications/the-future-of-jobs-report-2025/
World Trade Report 2025: Making trade and AI work together to the benefit of all. WTO, 2025. URL: https://www.wto.org/english/res_e/publications_e/wtr25_e.htm

ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ТРАНСПОРТНОГО ПІДПРИЄМСТВА

2026-04-27T08:39:01+00:00

У статті досліджено теоретичні та прикладні аспекти формування економічного механізму забезпечення економічної стійкості транспортного підприємства. Обґрунтовано актуальність теми в умовах зростання рівня невизначеності, ризиків та впливу кризових явищ, зокрема внаслідок воєнного стану. Економічну стійкість визначено як здатність підприємства забезпечувати стабільність функціонування, ефективно використовувати ресурси та адаптуватися до змін зовнішнього середовища. Доведено доцільність розробки «механізму забезпечення економічної стійкості», а не «механізму управління економічною стійкістю». Запропоновано визначення економічного механізму забезпечення економічної стійкості транспортного підприємства як сукупності взаємопов’язаних елементів, інструментів і управлінських рішень, сформульовано завдання механізму. Визначено основні елементи такого механізму (обліково-аналітичне забезпечення, зовнішні та внутрішні фактори, оцінка економічної стійкості, планово-економічний інструментарій, управління ризиками, заходи для забезпечення економічної стійкості) та розкрито їх роль у забезпеченні економічної стійкості. Систематизовано фактори впливу на економічну стійкість транспортних підприємств та обґрунтовано необхідність їх врахування при формуванні механізму забезпечення стійкості. Досліджено підходи науковців щодо оцінки економічної стійкості підприємств. Запропоновано систему показників для оцінки економічної стійкості за основними напрямами діяльності підприємства та інтегральний показник можливостей підприємства, що дозволить врахувати не лише поточний стан, але й потенціал розвитку та протидії кризовим явищам. Запропоновано комплекс заходів забезпечення економічної стійкості в розрізі фінансової, виробничо-технічної, кадрової, організаційно та маркетингових складових. Застосування заходів забезпечить підприємству оптимальні показники платоспроможності та рентабельності, підвищить ефективність використання ресурсів та забезпечить безперебійність транспортного процесу, високу продуктивність праці та якість послуг, підвищить ефективність управління та адаптивність підприємства до змін.

Посилання

Кірдіна О.Г., Стешенко О.Д., Рязанов А.В. Економічна стійкість транспортних підприємств України в умовах багатофакторної кризи. Економічний простір. № 207 (2025). С. 299-304. DOI: https://doi.org/10.30838/EP.207.299-304.
Шинкарук О. Економічна стійкість транспортних підприємств як адаптивна характеристика розвитку в кризових умовах. Economic Synergy № 4 (2025). С. 356-372. DOI: https://doi.org/10.53920/ES-2025-4-25.
Череп А.В., Матушевська О.А., Каткова Н.В. Економічна стійкість суднобудівних підприємств: сутність, оцінка, механізм забезпечення: монографія. Миколаїв: НУК, 2017. 176 с. URL: https://rep.nuos.edu.ua/server/api/core/bitstreams/86c55d60-9716-44b6-83e7-94f55681a12d/content.
Гринько Т.В., Гвініашвілі Т.З., Алещенко В.І. Стратегічне управління як елемент організаційно- економічного механізму забезпечення економічної стійкості підприємства. Економіка та держава. 2021. № 12. С. 30-34. DOI: 10.32702/2306-6806.2021.12.30.
Торохтій Б.Г., Красноруцький О.О. Механізм управління економічною стійкістю аграрного підприємства. Український журнал прикладної економіки. 2021. Том 6. № 2. С. 274-279. DOI: https://doi.org/10.36887/2415- 8453-2021-2-34.
Шуляренко С., Павленко А. Особливості механізму забезпечення економічної стійкості транспортного підприємства. Управління та адміністрування в умовах протидії гібридним загрозам національній безпеці: Матеріали VІ Міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 25-26 листопада 2025 року). К.: НТУ, ХНУРЕ, МНТУ. 2025. 800 с. С. 306-308. URL: https://drive.google.com/file/d/1tF_7g4M8LkFNSQ0e5OTwYOBjP6cXAaMz/view.
Бурбело О.А., Носкова С.А. Оцінка економічної стійкості підприємства. Економіка та суспільство, № 14 (2018):. URL: https://economyandsociety.in.ua/journals/14_ukr/40.pdf.
Закорко П.П., Бреус В.Є. Оцінка економічної стійкості підприємства. Економіка та управління підприємствами. Вип. 13, 2017. С. 464-467. URL: https://economyandsociety.in.ua/journals/13_ukr/76.pdf.
Ястремська О.М., Ястремська О.О. Поняття економічної стійкості підприємства та її кількісне оцінювання. Бізнес Інформ. 2020. № 11. С. 220-230. https://doi.org/10.32983/2222-4459-2020-11-220-230.
Галюк Л.І. Забезпечення економічної стійкості газорозподільних підприємств. Моделювання регіональної економіки. 2010. № 1. С. 333-337. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Modre_2010_1_42.
Яремко І.Й., Глушко О.В. Інтелектуальний капітал як чинник забезпечення економічної стійкості машинобудівного підприємства. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. 2014. № 794. С. 109-114. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VNULPM_2014_794_17.

МОДЕЛЬ ГІБРИДНОГО ІНТЕЛЕКТУ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА ЯК ІНСТРУМЕНТ ПІДВИЩЕННЯ ГНУЧКОСТІ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ В УМОВАХ ПОСТІЙНИХ ЗМІН

2026-04-27T08:42:46+00:00

У статті досліджено теоретико-методологічні та прикладні аспекти впровадження гібридного інтелекту у систему управління персоналом підприємства в умовах постійних змін зовнішнього середовища, цифрової трансформації економіки та зростання рівня невизначеності бізнес-процесів. Показано, що сучасний етап розвитку управлінських систем характеризується переходом від традиційних моделей кадрового адміністрування до інтелектуалізованих HR- платформ, які поєднують аналітичні можливості штучного інтелекту з управлінським досвідом, інтуїцією та емоційним інтелектом людини.

Встановлено, що синергічне поєднання людського та штучного інтелекту формує концепцію гібридного інтелекту, яка сприяє підвищенню гнучкості, адаптивності та стратегічної стійкості системи управління персоналом. У роботі проаналізовано сучасні тенденції використання технологій штучного інтелекту (ШІ) у процесах рекрутингу, оцінювання компетентностей, прогнозування плинності кадрів, управління ефективністю та розвитку персоналу. Окремо визначено переваги автоматизованої обробки великих масивів даних для підтримки прийняття управлінських рішень, а також обмеження повної алгоритмізації HR- функцій без урахування соціально-психологічних та етичних чинників. Аргументовано доцільність переходу до гібридної моделі управління, яка інтегрує аналітичну точність цифрових інструментів і стратегічне мислення керівника, забезпечуючи комплексний підхід до оптимізації процесів управління персоналом.

Наукова новизна дослідження полягає в уточненні змісту категорії «гібридний інтелект» у контексті управління персоналом, формуванні концептуального підходу до його впровадження та визначенні механізмів взаємодії людського та штучного інтелекту як інструменту забезпечення гнучкого управління підприємством в умовах динамічного та невизначеного середовища. Практична значущість роботи полягає у наданні методичних рекомендацій щодо впровадження гібридних HR-рішень, що дозволяють підвищити ефективність управлінських рішень, скоротити ризики кадрових втрат та оптимізувати процеси розвитку персоналу.

Дослідження визначає перспективи подальшого розвитку гібридних моделей управління, їх масштабування у великих та середніх підприємствах, а також інтеграцію з іншими системами цифрової трансформації для забезпечення стійкого розвитку організацій у нових економічних умовах.

Посилання

Jarrahi M. H. Artificial intelligence and the future of work: Human-AI symbiosis in organizational decision making. Business Horizons. 2018. Vol. 61. No 4. P. 577–586. DOI: https://doi.org/10.1016/j.bushor.2018.03.007.
Davenport T. H., Ronanki R. Artificial Intelligence for the Real World. Harvard Business Review. 2018. No 1. URL: https://hbr.org/2018/01/artificial-intelligence-for-the-real-world.
World Economic Forum. The Future of Jobs Report 2023. Geneva, 2023. URL: https://www.weforum.org/reports/the-future-of-jobs-report-2023.
Колот А. М., Герасименко О. О. Модель зайнятості-ХХІ: трансформаційні ефекти цифровізації. Економіка та підприємництво: зб. наук. пр. Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана. 2022. № 49. URL: https://ir.kneu.edu.ua/handle/2010/38640.
Дергачова Г. М., Колешня Я. О. Цифрова трансформація бізнесу: сутність, ознаки, вимоги та технології. Економічний вісник НТУУ «КПІ». 2020. DOI: https://doi.org/10.20535/2307-5651.17.2020.216367 URL: https://ev.fmm.kpi.ua/article/view/216367.
Панченко І., Кривенко Н. Формування стратегії управління персоналом в умовах цифрової трансформації бізнесу. Цифрова економіка та економічна безпека. 2024. № 6 (15). URL: https://ouci.dntb.gov.ua/works/98aORp17/.
Карпенко О. В., Герман Д. В., Гамкрелідзе К. Ю., Шульга Л. П., Буртова О. Є. Гібридний інтелект як інструмент цифрового розвитку громадської участі у сфері публічного управління. Стратегія економічного розвитку України. 2025. Вип. 56. DOI: https://doi.org/10.33111/sedu.2025.56.074.082. URL: https://ir.kneu.edu.ua/handle/2010/52012
Кобеля З. І., Захарчук О. Г. Штучний інтелект як інструмент управління кадровим потенціалом в умовах невизначеності. Науковий вісник Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Серія Економіка. 2024. DOI: https://doi.org/10.32782/ecovis/2024-2-5
Черненко Н. І. Штучний інтелект в управлінні персоналом. Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка. №12. 2022 р. С. 76–83. URL: https://ouci.dntb.gov.ua/en/works/4NrJZdV4/?utm_source=chatgpt.com
Davenport, T. H., & Ronanki, R. (2018). Artificial Intelligence for the Real World. Harvard Business Review, January–February 2018. URL: https://hbr.org/2018/01/artificial-intelligence-for-the-real-world
World Economic Forum (2023). The Future of Jobs Report 2023. URL: https://www.weforum.org/publications/the-future-of-jobs-report-2023/
Кравчук О. І., Варіс І. О., Рубель К. О. Цифровізація менеджменту персоналу: концептуальні аспекти та тенденції. Проблеми сучасних трансформацій. Серія: економіка та управління, № 12, 2024. DOI: https://doi.org/10.54929/2786-5738-2024-12-07-04. URL: https://reicst.com.ua/pmt/article/view/2024-12-07-04.
Нацагентство України з питань державної служби. Рекомендації з відповідального використання штучного інтелекту у сфері управління персоналом. Грудень, 2025. URL: https://storage.thedigital.gov.ua/files/4/54/747daa2d949a8b4046ce7aed873aa54c.pdf
Котовська І. В. Перспективи використання штучного інтелекту в процесі управління персоналом: аналіз переваг, ризиків та перспектив розвитку. Економіка та суспільство. 2024. Вип. 68. DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2024-68-178
Коваленко О. В., Пилипенко І. В., Сидоренко М. М. Цифровізація менеджменту персоналу: концептуальні аспекти. Енергозбереження. Енергетика. Енергоаудит. 2025. № 12 (215). URL: https://ouci.dntb.gov.ua/works/98aORp17
Кравчук О. І. HRM 5.0. Цифрова екосистема управління персоналом та формування робочої сили майбутнього. Інституційний репозитарій КНЕУ ім. В. Гетьмана. 2025. URL: https://ir.kneu.edu.ua/items/6b09fa6f- 3586-46fa-861b-b42b44007122.