ЕКОНОМІКА І УПРАВЛІННЯ

ТРАНСФОРМАЦІЯ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ ПЕРЕХОДУ ДО МОДЕЛЕЙ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ НА ОСНОВІ ВЕЛИКИХ ДАНИХ ТА ШІ

Максим Забранський — Wed, 17 Dec 2025 00:00:00 +0000

Стаття присвячена дослідженню трансформації стратегічного управління підприємствами в умовах переходу до керованих даними (data-driven) та керованих ШІ (AI-driven) моделей розвитку. Актуальність теми зумовлена зростанням ролі великих даних, аналітики та технологій штучного інтелекту у формуванні стратегічних рішень, а також обмеженою здатністю традиційних підходів стратегічного менеджменту швидко реагувати на високу динаміку та невизначеність сучасного бізнес-середовища. У роботі розглянуто синергію класичних концепцій стратегічного управління (шкіл Г. Мінцберга, М. Портера, І. Ансоффа) та інтелектуалізації управлінських процесів. У межах дослідження проаналізовано сучасні наукові підходи та аналітичні звіти міжнародних консалтингових організацій про використання керованих даними та керованих ШІ інструментів у стратегічному управлінні. Визначено ключові елементи нової моделі стратегічного управління, зокрема роль аналітики великих даних, прогнозного моделювання, сценарного аналізу, гібридних моделей прийняття рішень і взаємодії менеджера з інтелектуальними системами. Обґрунтовано ефективне застосування штучного інтелекту в стратегічному управлінні за наявності належного рівня цифрової зрілості, розвиненої культури роботи з даними та адаптованої організаційної структури. На основі проведеного аналізу сформульовано практичні рекомендації щодо впровадження нових підходів у стратегічне управління українських компаній з урахуванням їх ресурсних обмежень, рівня цифрової зрілості та впливу зовнішніх ризиків. Отримані результати можуть бути використані в практиці стратегічного менеджменту та слугувати основою для подальших наукових досліджень у сфері цифрової трансформації управління підприємствами.

ПРОГНОСТИЧНІ МАРКЕРИ ЕКОНОМІЧНОГО СПАДУ: АНАЛІЗ МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ США

Георгій Ковбатюк, Марина Ковбатюк — Wed, 17 Dec 2025 00:00:00 +0000

Предметом дослідження є сукупність макроекономічних процесів та індикаторівпередвісників, що сигналізують про зростання ризиків економічного спаду в Сполучених Штатах Америки, а також потенційні трансмісійні ефекти такої рецесії для глобальної економіки й України зокрема. У статті здійснено комплексний аналіз сучасного стану американської економіки в умовах уповільнення інфляції за збереження високого рівня цін, зростання боргового навантаження домогосподарств, погіршення доступності житла та поступового ослаблення ринку праці. Особливу увагу приділено аналізу провідних макроекономічних індикаторів-передвісників рецесії, зокрема інверсії кривої дохідності державних облігацій США та застосуванню правила Сама (Sahm Rule) як емпіричного інструменту ранньої ідентифікації фаз економічного спаду. Досліджено роль боргових дисбалансів, високих процентних ставок і завершення періоду «дешевих грошей» як структурних чинників підвищеної макроекономічної вразливості. У теоретичній площині робота інтерпретує поточні процеси крізь призму трансформації підходів до стабілізаційної політики — від класичної кейнсіанської моделі до концепції фіскального домінування, за якої зростаючий державний борг починає обмежувати автономію монетарної політики. Проведено порівняльний аналіз із кризою доткомів початку 2000-х років та глобальною фінансовою кризою 2008–2009 років, що дозволило виокремити специфіку сучасного етапу економічного циклу. Окремий розділ присвячено аналізу можливих наслідків рецесії в США для України, включно з ризиками скорочення фінансової та військової допомоги, погіршенням кон’юнктури світових товарних ринків, зростанням вартості зовнішніх запозичень і валютними шоками. Практичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні індивідуальних, інвестиційних та інституційних стратегій адаптації до умов підвищеної макроекономічної невизначеності.

УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ ЛОГІСТИЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ У СФЕРІ МІЖНАРОДНИХ ВАНТАЖНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

Яна Корнійко, Ростислав Попов — Wed, 17 Dec 2025 00:00:00 +0000

У статті вивчено проблематику управління економічною безпекою логістичних підприємств у сфері міжнародних вантажних перевезень в умовах зростаючої глобальної нестабільності. Обґрунтовано, що логістична діяльність характеризується підвищеним рівнем ризиків, зумовлених геополітичними, економічними, соціальними, технологічними та екологічними чинниками, які безпосередньо впливають на економічну стійкість підприємств. Запропоновано модель системи управління підприємством у контексті забезпечення його економічної безпеки, яка базується на взаємодії організаційно-управлінської, економічної та технологічної підсистем і передбачає використання індикаторів економічної безпеки як інструменту діагностики та попередження ризиків. Запропоновано розглядати класифікацію міжнародних вантажних перевезень як складну багатокритеріальну систему, класифіковану за видами транспорту, видами вантажу, організаційно-правовою формою, територіальною ознакою та регулярністю здійснення. Обґрунтовано доцільність застосування індикаторного підходу до управління економічною безпекою логістичних підприємств, що ґрунтується на комплексній системі фінансових, логістичних, технологічних та ESG-індикаторів. Сформовано групи зовнішніх факторів ризику та відповідні індикатори їх оцінювання, а також визначено можливі управлінські рішення щодо нейтралізації негативного впливу загроз. Доведено, що використання запропонованої моделі та індикаторного підходу сприяє обґрунтуванню управлінських рішень, економічної стійкості та забезпеченню сталого розвитку логістичних підприємств у міжнародних ланцюгах постачання.

ОЦІНКА РОЗВИТКУ ТРАНСПОРТНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ ТА ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

Олександр Крусь — Wed, 17 Dec 2025 00:00:00 +0000

У статті здійснено комплексну оцінку розвитку транспортної інфраструктури України в умовах воєнного стану та євроінтеграційних процесів. Обґрунтовано, що транспортна інфраструктура є системоутворюючим елементом національної економіки, який забезпечує територіальну цілісність держави, стійкість міжрегіональних зв’язків і функціонування внутрішніх та міжнародних логістичних потоків. Показано, що повномасштабна війна суттєво трансформувала умови її функціонування, спричинивши масштабні руйнування інфраструктурних об’єктів, порушення традиційних транспортних маршрутів, зростання витрат на перевезення та перерозподіл навантаження між видами транспорту. У роботі узагальнено наукові підходи до трактування поняття транспортної інфраструктури та доведено доцільність поєднання функціонального і вартісного підходів для її оцінювання в сучасних умовах. Проведено SWOT-аналіз розвитку транспортної інфраструктури України, який дозволив виявити її сильні та слабкі сторони, а також ключові можливості й загрози, зумовлені воєнними діями, обмеженістю фінансових ресурсів і безпековими ризиками. Встановлено, що, попри значний рівень зношеності інфраструктури та регіональні диспропорції, Україна зберігає стратегічний потенціал для модернізації транспортної системи та поглиблення інтеграції до європейського транспортного простору. Проаналізовано структурні зміни у міжнародних перевезеннях, зокрема зростання ролі автомобільного та залізничного транспорту на тлі обмеженого функціонування морської інфраструктури. Окрему увагу приділено проблемам пропускної спроможності прикордонних переходів і технічній невідповідності транспортних мереж України та ЄC. Обґрунтовано, що цифровізація та впровадження інтелектуальних транспортних систем є ключовими чинниками підвищення стійкості, керованості та ефективності транспортної інфраструктури в кризових і післявоєнних умовах. Зроблено висновок, що розвиток транспортної інфраструктури України має базуватися на комплексному стратегічному підході, який поєднує відновлення, інноваційну трансформацію та гармонізацію з європейськими стандартами.

МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ СТІЙКОСТІ МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ ДО ПОЛІТИЧНИХ ТА РЕГУЛЯТОРНИХ ШОКІВ У ПЕРІОД ГЛОБАЛЬНОЇ ТУРБУЛЕНТНОСТІ

Оксана Кузьменко, Анастасія Костенко — Wed, 17 Dec 2025 00:00:00 +0000

Дослідження присвячене ґрунтовному аналізу стратегій забезпечення резилієнтності міжнародного бізнесу перед політичними та регуляторними потрясіннями на тлі динамічної глобальної нестабільності. Актуальність даного дослідження визначається прогресуючим посиленням волатильності світової економічної кон'юнктури та зростанням значущості геополітичних і законодавчих ризиків, що критично впливають на операційну ефективність та довгострокову стабільність функціонування міжнародних корпорацій. У статті систематизовано ключові теоретичні концепції сталості міжнародних ділових операцій в контексті глобальних викликів. Здійснено всебічне узагальнення та типологізацію різновидів політичних і регуляторних шоків, які становлять значні ризики для функціонування міжнародного бізнесу. Аналіз наслідків глобальних кризових явищ уможливив ідентифікацію домінантних ризиків, з якими зіштовхуються міжнародні суб'єкти господарювання, а також розробку адаптаційних стратегій, орієнтованих на посилення їхньої гнучкості, результативності та здатності протистояти дестабілізуючим факторам. Крім того, у роботі здійснено оцінку наявних підходів до зміцнення стійкості підприємств у контексті політичних та регуляторних викликів. На підставі цього аналізу було ідентифіковано дієві стратегічні, фінансові, операційні та корпоративні інструменти, які сприяють комплексній адаптації ділових структур до зовнішніх дестабілізуючих впливів. Дане дослідження охоплює ґрунтовний аналіз емпіричних прецедентів транснаціональних корпорацій, які продемонстрували успішну адаптацію до зовнішніх дестабілізаційних шоків. На підставі цього було ідентифіковано ключові детермінанти їхнього сталого функціонування. Розроблено та представлено структурований послідовний алгоритм реагування на політичні та регуляторні шоки. Цей алгоритм забезпечує систематизацію корпоративних дій, спрямованих на проактивне виявлення та ефективне нівелювання ризиків, а також сприяє підвищенню їхньої довгострокової стійкості та операційної життєздатності.

ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА СТАРТАП-ЕКОСИСТЕМ: МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ТА УРОКИ ДЛЯ УКРАЇНИ

Світлана Лоза, Дмитро Лоза — Wed, 17 Dec 2025 00:00:00 +0000

Мета статті – проаналізувати міжнародний досвід державної підтримки стартапекосистем та виявити найкращі міжнародні практики для вдосконалення державної підтримки стартап-екосистеми на основі порівняльного аналізу країн Центрально-Східної Європи (CEE) та провідних світових практик. Дослідження базується на емпіричних даних актуальних міжнародних звітів та систематичному аналізі наукової літератури з питань венчурного фінансування та державної підтримки інновацій. Методологія включає порівняльний аналіз фінансових інструментів на прикладах країн CEE та окремих провідних світових практик, систематизацію регуляторних механізмів та оцінку інфраструктурних ініціатив країн-лідерів. Результати дослідження демонструють, що Україна посідає 42 місце у глобальному рейтингу з найвищим темпом зростання екосистеми та досягла високих показників імплементації EU Startup Nations Standards. Ukrainian Startup Fund визнано найкращою практикою у схемах співінвестування серед європейських країн. Водночас, ідентифіковано критичний розрив фінансування на етапі раунду А, де 73% українських стартапів визначають доступ до капіталу як основний бар'єр розвитку. Систематизовано досвід успішних країн CEE, зокрема Естонії, Польщі та Литви, які застосовують комплексні моделі державної підтримки через модель чотиривимірної спіралі. Виявлено специфічні фінансові механізми подолання розривів фінансування на різних етапах життєвого циклу стартапів. Встановлено, що Defense Tech є унікальною конкурентною перевагою України у контексті воєнного періоду та потенційним драйвером повоєнного економічного відновлення. Практична цінність дослідження полягає в ідентифікації критичних розривів у фінансуванні (Series A/B gap, дефіцит бізнес-ангелів), регуляторному середовищі (регуляторні пісочниці, краудфандинг) та інфраструктурі (масштабування, транскордонні мости), а також виявленні найбільш ефективних міжнародних практик для їх подолання у контексті повоєнної розбудови української економіки.

ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРИКЛАДНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ МАШИННОГО НАВЧАННЯ В АНАЛІЗІ ЕКОНОМІЧНИХ ДАНИХ

Дмитро Семенюк — Wed, 17 Dec 2025 00:00:00 +0000

У статті досліджено можливості застосування методів машинного навчання та штучного інтелекту для прогнозування економічних і макроекономічних показників в умовах зростання обсягів даних і складності економічних процесів. Предметом дослідження є сучасні алгоритми машинного навчання, зокрема ансамблеві методи, глибокі нейронні мережі та підходи debiased machine learning, які використовуються для аналізу часових рядів і високовимірних економічних даних. Метою роботи є оцінка ефективності зазначених методів порівняно з традиційними економетричними моделями та визначення їх переваг і обмежень у практиці економічного прогнозування. Методологічну основу дослідження становлять методи економетричного аналізу, машинного навчання, крос-валідації та порівняльної оцінки прогнозної точності моделей. У роботі узагальнено результати сучасних наукових досліджень щодо застосування випадкових лісів, градієнтного бустингу, нейронних мереж і факторних моделей у прогнозуванні макроекономічних показників. Показано, що методи машинного навчання здатні підвищувати точність прогнозів за рахунок урахування нелінійних залежностей і складних взаємозв’язків між змінними, однак потребують значних обсягів якісних даних і ретельного контролю перенавчання. Практична цінність отриманих результатів полягає у можливості використання запропонованих підходів для підтримки прийняття рішень у макроекономічному аналізі, фінансовому прогнозуванні та розробці економічної політики. Зроблено висновок про доцільність поєднання класичних економетричних методів із сучасними алгоритмами машинного навчання з метою підвищення надійності та інтерпретованості прогнозів

ІННОВАТИЗАЦІЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗМІЦНЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Іванна Стрілок, Вікторія Шкляр, Андрій Янишин, Олексій Шкляр — Wed, 17 Dec 2025 00:00:00 +0000

У статті розкрито функціональні можливості ІАС у сфері економічної безпеки: від збору та систематизації великих масивів інформації до прогнозування негативних чинників зовнішнього і внутрішнього середовища та контролю фінансових потоків. Особливу увагу приділено українським цифровим платформам (YouControl, Clarity Project, Opendatabot, VKURSI, MediaMonitoringBot тощо), які сприяють прозорості бізнес-процесів, зниженню корупційних ризиків та формуванню комплексної картини фінансової стійкості підприємств. Практичний кейс використання системи YouControl для аналізу транспортнологістичних компаній демонструє приклад превентивного управління ризиками, аналіз надійності партнерів та формування обґрунтованих управлінських рішень. Встановлено, що ефективність ІАС визначається не лише їх концептуальними можливостями, а й реальними результатами впровадження у господарську діяльність, зокрема у сфері логістики та транспорту. Підкреслено, що синергія управлінської підтримки, професійних кадрів та сучасних цифрових рішень формує надійний механізм захисту економічних інтересів підприємства. Зроблено висновок, що інноваційні інформаційноаналітичні системи є технологічною основою підвищення конкурентоспроможності, адаптивності та сталого розвитку підприємств, забезпечуючи системність, прозорість, своєчасність і стратегічну узгодженість управлінських рішень.

СУЧАСНІ ІНСТРУМЕНТИ УПРАВЛІННЯ БІЗНЕС-ПРОЦЕСАМИ КОМПАНІЙ

Олександр Стрілок — Wed, 17 Dec 2025 00:00:00 +0000

(BPM). Простежено трансформацію BPM від базових систем електронного документообігу до сучасних інтелектуальних платформ, що поєднують моделювання, аналітику, моніториг та звітування бізнес-процесів. Основний акцент зроблено на трансформаційній ролі технологій, зокрема роботизованої автоматизації процесів (RPA), інтелектуального аналізу процесів, хмарних технологій та платформ з низьким кодом (low-code). Обґрунтовано, що зазначені інновації сприяють автоматизації рутинних завдань, скороченню часу розробки прикладних рішень та залученню ширшого кола бізнес-користувачів до процесів удосконалення (явище citizen development). У статті виокремлено п'ять головних напрямків розвитку BPM: цифрова трансформація (автоматизація, хмарні технології, аналітика даних); орієнтація на клієнта (персоналізація, омніканальність); співпраця та крос-функціональність (розподілені команди, міжфункціональні проєкти); адаптивність та гнучкість (Agile-методології, мікросервісна архітектура, безперервне вдосконалення); управління ризиками (ідентифікація, сценарне моделювання, страхування). Підкреслено зростання ролі BPM як інтеграційної платформи, що поєднує управління процесами, даними та цифровими сервісами в єдиному адаптивному управлінському контурі, здатному забезпечувати оптимізацію, гнучкість і безперервне вдосконалення бізнес-процесів. Особливу увагу приділено поглибленому використанню штучного інтелекту (ШІ) та аналітики даних для прийняття обґрунтованих рішень, оптимізації процесів та створення персоналізованих інформаційних систем. Зазначено, що інтеграція класичних методів оптимізації бізнес-процесів (Lean, Six Sigma, Kaizen) із сучасними цифровими інструментами перетворює BPM на стратегічний інструмент підвищення ефективності, стійкості та конкурентоспроможності підприємств у динамічному ринковому середовищі.

РОЛЬ КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ЕФЕКТИВНОСТІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ І ВИРОБНИЦТВА В УМОВАХ СУЧАСНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ

Вікторія Творонович, Сергій Митюра — Wed, 17 Dec 2025 00:00:00 +0000

У зв’язку з розвитком виробничих систем, виникли потреби в більш ефективному залученні персоналу підприємств до трудової діяльності, котрий на даний час є центральним елементом в системі управління та виробництва. Для цього було введено поняття «кадровий потенціал», як варіант визначення «людського чинника» в межах окремих виробничих колективів так і на рівні суспільства в цілому. Поняття кадровий потенціал розглядається в статті насамперед як довгострокові можливості працівників з урахування їх особистісних характеристик, якостей, здібностей та мотивації. Підкреслюється значимість кадрового потенціалу у досягненні стратегічних цілей компанії. Окрема увага приділена як деякій синонімічності так відмінності понять «кадровий потенціал» і «трудовий потенціал підприємства». Основна відмінність полягає в тому, що кадровий потенціал описується через конкретні кількісні та якісні характеристики працівників, в той час як трудовий потенціал характеризує як фактичні так і можливі здібності людей до праці. Загалом, слід розглядати кадровий потенціал як невіддільну складову трудового потенціалу, тому що він базується на таких аспектах трудового потенціалу як: кваліфікація, рівень свідомості, соціальна зрілість, інтелектуальні та фізичні здібності працівників та інші риси, важливі для професійної діяльності. Таким чином, трудовий потенціал характеризує ресурси країни чи регіону, а кадровий потенціал більш вузько охоплює певні можливості окремої сфери діяльності, галузі чи підприємства з урахуванням специфіки, характерної саме цій галузі. В статті виділено групи працівників, кожна з яких виконує свою роль в забезпеченні розвитку виробництва. Розглянуто основні складові кадрового потенціалу. Особливу увагу приділено питанням зростання трудової мотивації та поліпшенню соціального клімату в колективі. Наведена структурно-логічна модель формування, використання та розвитку кадрового потенціалу на різних рівнях з урахуванням сучасних трансформацій.

ФАКТОРИ ВИНИКНЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ РИЗИКІВ ЯК НЕВІДʼЄМНОГО ЕЛЕМЕНТУ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Анастасія Устіловська, Аліна Накалюжна, Андрій Медина — Wed, 17 Dec 2025 00:00:00 +0000

Предмет дослідження полягає у вивченні економічних ризиків як невід’ємного елементу господарської діяльності, їх теоретичних основ, класифікації та причин виникнення в умовах економічної невизначеності. Стаття аналізує класичні та неокласичні теорії ризику, розглядає складові ризикових ситуацій. Детально розглянуто класичну теорію ризику (Дж. С. Мілль, І. Сеньйор), що акцентує ймовірність збитків від рішень, та неокласичну (А. Маршалл, А. Пігу, Дж. М. Кейнс), орієнтовану на відхилення від цілей, з обґрунтуванням їхніх методологічних обмежень. Встановлено подвійну природу ризику – об’єктивну (незалежну від свідомості суб’єкта) та суб’єктивну (готовність до рішень у невизначеності). Проаналізовано відмінності ризикової ситуації від чистої невизначеності, виокремлено її ключові ознаки: альтернативність вибору, оцінювання ймовірностей, потенціал втрат. Обґрунтовано застосування сучасних методів оцінки – кількісних (аналіз чутливості, моделювання Монте-Карло, статистичні розподіли) та якісних (Delphi-метод, SWOT-аналіз, мозковий штурм). Показано трансформацію ризиків під впливом глобалізації, Big Data, фінансових деривативів та корпоративної культури ризик-менеджменту. Результати дослідження демонструють суперечливий характер ризику як стимулу інновацій і джерела авантюризму, пропонуючи системний підхід до управління для забезпечення стійкості підприємств. Практичне значення полягає в рекомендаціях щодо інтеграції методів оцінки, посилення внутрішнього контролю та адаптації до динамічних викликів для підвищення конкурентоспроможності економічних суб’єктів.

УКРАЇНА – НІМЕЧЧИНА: ТРАНСФОРМАЦІЯ СТРАТЕГІЧНОГО ПАРТНЕРСТВА В КОНТЕКСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ УКРАЇНИ

Владислава Шевчук, Анжеліка Пивоварова — Wed, 17 Dec 2025 00:00:00 +0000

У статті досліджено трансформацію стратегічного партнерства між Україною та Федеративною Республікою Німеччиною в контексті реалізації національних інтересів України на сучасному етапі глобальної політичної, економічної та безпекової турбулентності. Наголошено, що загострення міжнародної конкуренції, порушення норм міжнародного права та російська військова агресія зумовили необхідність переосмислення ролі України в європейському просторі та визначення пріоритетів її зовнішньої політики. Обґрунтовано, що партнерство з Німеччиною є ключовим чинником забезпечення політичної стабільності, енергетичної безпеки, технологічної модернізації та інтеграції України до європейського економічного простору. Для досягнення поставленої мети використано низку загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, зокрема метод логічного абстрагування, аналіз і синтез, індукція і дедукція, економічна компаративістика, системно-структурний метод. Українсько-німецька співпраця і взаємодія розглянуті через положення реалістичної теорії міжнародних відносин, ліберальної парадигми, конструктивістського підходу до міжнародних відносин та неоінституціоналізму. На основі аналізу чинних форматів і напрямків українськонімецької співпраці, виявлено їх фрагментарний і переважно реактивний характер, що обмежує потенціал стратегічної взаємодії. Запропоновано концептуальну модель нового рівня партнерства, яка базується на принципах інституційної стабільності, інноваційної інтеграції, взаємної безпекової відповідальності та гуманітарної солідарності. Визначено, що запропонована концептуальна модель стратегічної взаємодії має потенціал стати фундаментом нової системи українсько-німецьких відносин, орієнтованої на довгострокову синергію політичних, економічних і наукових інтересів обох держав. Результати дослідження мають теоретичне й практичне значення для формування концепції національної безпеки України, удосконалення інституційних механізмів зовнішньої політики та розроблення стратегічних програм європейської інтеграції.

КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ МІСЬКОГО ЕЛЕКТРОТРАНСПОРТУ В СИСТЕМІ МІСЬКОЇ МОБІЛЬНОСТІ: ІНКЛЮЗИВНИЙ ТА ЕКСКЛЮЗИВНИЙ ПІДХОДИ

Вікторія Яновська, Ренат Зіганшин — Wed, 17 Dec 2025 00:00:00 +0000

Дослідження концептуальних меж поняття «міський електротранспорт» набуває особливої актуальності в умовах інтенсивної електрифікації транспортного сектору та диверсифікації видів електричної мобільності. Метою статті є систематизація та порівняльний аналіз інклюзивного та ексклюзивного підходів до концептуалізації міського електротранспорту з визначенням економічних та управлінських наслідків і критеріїв вибору залежно від аналітичного контексту. Аналіз наукової літератури засвідчує співіснування двох підходів: інклюзивного, що об’єднує всі транспортні засоби з електричною тягою в єдину категорію, та ексклюзивного, що диференціює їх за технічними, функціональними та регуляторними критеріями (правом проїзду, способом живлення, фізичними параметрами). Окрему увагу приділено електричній мікромобільності та електробусам, як специфічним категоріям із власними особливостями інтеграції в міську транспортну систему. Порівняльний аналіз демонструє взаємодоповнюваність обох підходів. Інклюзивний підхід є доцільним для стратегічного планування та енергетичної політики на макрорівні. Ексклюзивний підхід відповідає потребам операційного планування, регулювання та інфраструктурних рішень на мікро- та мезорівнях. На основі цього запропоновано синтетичну модель концептуалізації міського електротранспорту, що складається з ядра, розширеного ядра та периферії. Модель дозволяє гнучко застосовувати різні підходи залежно від аналітичних завдань, практичних цілей та специфіки механізмів фінансування, вимог до інституційної координації та цілей сталого розвитку. Ядро моделі включає традиційний міський електротранспорт із фіксованою інфраструктурою, розширене ядро охоплює електробуси на акумуляторах, легкорейковий транспорт та тролейбуси з динамічним заряджанням, периферія – приватні електромобілі та електричну мікромобільність. Вибір підходу до концептуалізації міського електротранспорту має визначатися контекстом дослідження, рівнем аналізу та практичними цілями, а також враховувати наслідки для механізмів фінансування та управлінської координації.