ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ ПРИНЦИПІВ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У ПОЛІТИКУ ОПЛАТИ ПРАЦІ В УМОВАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Анотація

У статті узагальнено теоретичні положення щодо суті категорії «сталий розвиток». Визначено глобальні цілі сталого розвитку в частині соціальних аспектів бізнесу: всеосяжна ліквідація бідності у всіх її формах; забезпечення гендерної рівності і розширення прав і можливостей для всіх жінок та дівчат; сприяння поступальному, всеохоплюючому і сталому економічному зростанню, повній і продуктивній зайнятості та достойній праці для всіх, а також забезпечення раціонального споживання матеріальних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, ресурсозбереження тощо. Наведено нормативно-правові документи, що визначають правові засади організації та порядку ведення соціального діалогу в Україні з метою вироблення та реалізації державної соціально-економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин та забезпечення підвищення рівня і якості життя громадян, соціальної стабільності в суспільстві.

Розглянуто економічну природу заробітної плати, яка перестала бути стимулюючим фактором, що ускладнює проведення мотивувальної політики. Удосконалення системи організації оплати праці підприємства повинно базуватися на дотриманні конституційних прав і свобод людини на працю, що дозволить заробітній платі відігравати ту роль, яку вона повинна виконувати у реалізації соціальних прав людини і, перед усім, його права на працю. Проведено аналіз мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму в Україні та країнах ЄС, оскільки показник мінімальної заробітної плати є одним із найголовніших видів соціальних гарантій, які діють у світі. Встановлено, що прожитковий мінімум у країнах ЄС, який визначається на основі споживчого кошику, не обраховується нормативно. Норми споживання замінюються середньою заробітною платою. На основі цього вираховується межа бідності по країні та, відповідно, кількість тих, хто має право на соціальну допомогу від держави. Тобто країни ЄС не підраховують бідність, а розраховують нормальний рівень життя.

Доведено, що категорія «заробітна плата» в умовах сталого розвитку розкривається через економічний, правовий, соціальний та обліковий аспекти. Розкрито класифікаційні ознаки виплат працівникам відповідно до міжнародних та національних положень, які допомагають розкрити зміст й форми компенсації, які роботодавець дає працівникам в обмін на послуги підприємству. Визначено роль бухгалтерського обліку як інструменту пізнання, організації та відображення господарської діяльності в цілому і реалізації захисних функцій відносно людини як члена суспільства. Встановлено, що в умовах сталого розвитку питання бухгалтерського обліку розрахунків за виплатами працівникам необхідно розглядати як деталізацію рахунків з обліку оплати праці. Запропоновано з метою конкретизації рахунку для групування інформації щодо сум нарахованої заробітної плати в розрізі її видів та форм оплати праці деталізувати рахунки у розрізі субрахунків третього порядку, яку підприємство повинно здійснювати, виходячи з власних потреб. Проведено класифікацію витрат соціальної діяльності, з поділом їх за об’єктами бухгалтерського обліку. Оскільки фінансова звітність містить низку показників, що частково стосуються соціального ефекту, то частину економічних показників доцільно використовувати водночас із фінансовою звітністю.