БАНКІВСЬКА СИСТЕМА УКРАЇНИ: СТАН ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ

Анотація

Як важлива складова фінансового ринку, банківська система України забезпечує умови для ефективного функціонування всієї економічної системи країни. Традиційним завданням для банківської системи є концентрація грошових ресурсів з їх подальшим перерозподілом між суб’єктами господарювання, домогосподарствами, галузями. Виконуючи це завдання, банківська система фактично сприяє економічному розвитку держави.

У 2022 році, з початком війни, національна банківська система стикнулася одночасно з проблемами загальноекономічного внутрішнього характеру - скорочення виробництва та доходів від експорту промислової і сільськогосподарської продукції, девальвація національної валюти, збільшення безпекових ризиків, масова міграція населення та проблемами світового характеру – це уповільнення розвитку світової економіки. В цих умовах Національній Банк України як регулятор грошово-кредитного ринку перейшов до жорсткої моделі грошовокредитної політики, ціллю якої було, перш за все, утримання темпу інфляції і курсова стабільність, а основними «рецептами» оздоровлення грошового ринку – збільшення облікової ставки та норм обов’язкового резервування для комерційних банків. Перехід до монетарної політики рестрикції це завжди випробування для банків, але своєчасне застосування обмежувальних заходів дозволило зберегти контроль за валютним ринком, за ціновою динамікою та дати позитивний прогноз на економічне зростання.

Діяльність в умовах війни та економічної невизначеності стала для банківської системи реальністю та підґрунтям для формування тенденцій подальшого розвитку. В середньостроковій перспективі до основних тенденцій розвитку банківського сектору можна віднести: подальше проведення НБУ жорсткої монетарної політики та посилення для банків ринкових стимулів задля залучення ними гривневих депозитів від фізичних осіб на довгий термін; домінування кредитних ризиків в банківської діяльності; значні інвестиції комерційних банків у високодохідні сертифікати НБУ та облігації внутрішньої державної позики з метою збільшення процентного доходу; поступове зниження ліквідності в банківському секторі; уповільнення інфляції внаслідок зниження безпекових факторів; повернення банків до їх бізнес-моделей довоєнних часів з одночасним пошуком нових форм кредитування і формуванням ефективної антикризової моделі регулювання роботи банку.